Сторінка
1

Надання першої допомоги при переломах, опіках, кровотечах

1. Переломи, перша допомога

Переломи виникають внаслідок різник рухів, ударів, падіння з висоти, інших причин. Переломи кісток бувають закритими і відкритими, без зміщення і зі зміщенням кісткових відламків. При закритих переломах не порушується цілісність шкірного покриву, при відкритих – у місцях перелому залишається рана. Найнебезпечніші відкриті переломи.

Розпізнають переломи із зміщенням і без зміщення кісткових уламків. Під час аварій, катастроф, землетрусів, ядерного ураження у потерпілого можуть бути численні переломи кісток. Найтяжчими є переломи, що супроводжуються опіками і радіаційним ураженням.

Переломи, що виникають внаслідок дії кулі або осколка снаряда, називаються вогнепальними. Вони характеризуються розтрощенням кісток на великі і дрібні осколки, розміжченням м’яких тканин тіла в місцях перелому і відриванням частин кінцівки. Основні ознаки переломів – біль, припухлість, синці, незвична рухомість у місцях перелому, порушення функції кінцівки. У тяжких випадках переломи супроводжуються шоком.

Перша допомога при переломах – здійснення в першу чергу тих заходів, від яких залежить збереження життя потерпілого, а саме: зупинка артеріальної кровотечі, попередження травматичного шоку, накладання стерильної пов’язки на рану, проведення імобілізації табельними чи підручними засобами.

При переломах ребер грудини клітку туго перев’язують, щоб обмежити рухи ребер при диханні. Переломи черепа і хребта дуже небезпечні. У таких випадках краще викликати швидку допомогу і не рухати потерпілого.

Прикмети. Різка біль, припухлість, кровопідтік, порушення руху в пошкодженій області, викривлення і вкорочення кінцівки, її рухомість поза суглобом. При прощупуванні місця перелому біль посилюється, і в цьому місці чується хруст. У випадку відкритого перелому з рани можуть стирчати відламки кістки.

Найголовніше при першій допомозі при вивихах і переломах – забезпечити нерухомість пошкоджених ділянок!

Перша допомога. Насамперед необхідно застосувати міри до зменшення болі і повного позбавлення руху (фіксації) кісткових відламків. Навіть незначне зміщення відламків може призвести до посилення болі, пошкодження судин і нервів.

Найпростіший метод фіксації: туго прибинтувати пошкоджену руку до тулуба, ногу – до здорової ноги.

Переломи у випадку правильно наданої першої допомоги заживають удвічі швидше.

Найбільш ефективний спосіб – накладення шин, спеціально для цього призначених або вже виготовлених з підручного матеріалу (дерев’яна планка, дошка, палка, лижа, зон і інші предмети). Шина повинна бути такої довжини, щоб захопити по крайній мірі два суглоби – вище і нижче місця перелому. Наприклад, при переломі гомілки шина повинна обов’язково щільно захоплювати гомілковостопний і колінний суглоби. При переломі крупних кісток (стегна, плечової кістки) необхідно фіксувати всі три суглоби кінцівки.

У випадку перелому стегна шина накладається від пахи і продовжується до стопи, дещо виступаючи за її край. Друга шина, більш коротка, накладається на внутрішню поверхню ноги від проміжності.

Перед накладанням шину слід обмотати бинтом, рушником, простирадлом і т.п. Шини прибинтовують по всій протяжності кінцівки. Зовнішня шина при переломі стегна, окрім того, прибинтовується у своїй верхній частині і до тулуба.

При переломах ребер для зменшення болі грудну клітку туго перев’язують бинтами, довгим рушником або простирадлом. Транспортують потерпілого в положення сидячи.

При переломах кісток тазу потерпілого варто покласти на тверду рівню поверхню зі зігнутими в колінах ногами, під коліна підкладають валик. Перед вкладанням область тазу у потерпілого туго бинтують. При транспортуванні потерпілого в лікувальний заклад ноги в колінах і в області гомілковостопних суглобів необхідно не туго зв’язати.

При переломах шийного відділу хребта фіксують голову потерпілого, вкладеного на ноші, наступним чином: довкола голови і під підборіддям накладають пов’язку, кінці якої міцно прив’язують до ручок нош.

Голову можна також фіксувати, обклавши її мішочками (наприклад, поліетиленовими) з піском. Вкладати потерпілого на ноші повинні декілька чоловік, фіксуючи тіло в суворо горизонтальному положенні руками в області шиї, спини, тазу, гомілок і стоп.

Надаючи першу допомогу при переломі хребта, пам’ятайте: навіть невелике зміщення хребців може призвести до травми спинного мозку і найважчих наслідків.

Пораненого з переломом грудного відділу хребта вкладають на спину на дошку, зняті двері, дерев’яний щит і т.п. і прив’язують. При відсутності таких засобів потерпілого акуратно вкладають на ноші і прив’язують його таким чином, щоб при транспортуванні тіло залишалося нерухомим.

Потерпілого можуть також переносити декілька чоловік на міцному простирадлі або одіялі, однак при цьому діяти потрібно синхронно, акуратно і дуже обережно. Категорично забороняється саджати потерпілого або ставити на ноги.

Якщо поранений знаходиться без свідомості, то його вкладають на живіт, підклавши під верхню частину грудної клітки і лоб валики (у випадку вдушення запавши язиком або блювотними масами).

В такому ж положенні транспортують потерпілого і при переломах поперекового відділу хребта.

При відкритому переломі спочатку оброблюється рана, накладається стерильна пов’язка, а потім вже приймаються міри по наданню повної нерухомості.

Переламану кінцівку не можна тягнути або повертати.

2. Кровотечі та їх зупинка

Кровотечами називають вихід крові з ушкоджених кровоносних судин.

Причини - пошкодження цілісності кровоносних судин внаслідок механічного або патологічного порушення.

Ознаки - артеріальна кровотеча характеризується яскраво-червоним кольором крові. Кров б'є фонта­ном. При капілярній кровотечі вона виділяється краплями. Венозна кров має темно-червоне забарвлення.

Кровотечі бувають зовнішні і внутрішні. При зовнішній кровотечі кров витікає через рану в шкірі та у видимих слизових оболонках або з порожнин. При внутрішній кровотечі кров виливається в тканини й органи тіла; це називається крововиливом. Швидка значна втрата крові є дуже небезпечною, оскільки супроводжується зниженням кров’яного тиску, порушенням кровопостачання мозку, серця і всіх інших органів. Тому вона буває причиною загибелі людей, яких ще можна було б врятувати, надавши своєчасно першу допомогу. Розрізняють капілярну, венозну і артеріальну кровотечі.

Капілярна кровотеча виникає навіть при незначному пораженні. Оскільки кров по капілярах тече повільно і під невеликим тиском, то капілярні кровотечі не призводять до значної втрати крові і легко зупиняються. Пошкодженні капіляри швидко закриваються тромбом, що утворюється при зсіданні крові. Першою допомогою при капілярних кровотечах є знезараження перекисом водню або йодною настойкою місце поранення і накладання на нього чистої пов’язки. Венозна кровотеча виникає при ушкодженні поверхневих ран. У цьому разі, особливо коли ушкоджені великі вени, зсідання крові не здатне швидко зупинити кровотечу. За короткий час можуть бути значні крововтрати. При венозних кровотечах кров витікає рівномірно і має темний колір. Щоб зупинити венозну кровотечу, досить накласти тиснучу пов’язку. Перед цим рану знезаражують, а для зменшення кровотечі тимчасово притискають пошкоджену судину.