Сторінка
2

Короткі відомості про розвиток зародка людини. Плацента

Мал. Ембріон людини в кінці четвертого тиж­ня Загальний вигляд сомітів (приосьова мезо­дерма):

1 — перша глоткова (зяброва) дуга; 2 — зорова ямка; 3 — перша глоткова (зяброва) борозна; 4 — друга глоткова (зяброва) дуга; 5 — вушна ямка; 6 — третя глоткова (зяб­рова) дуга; 7 — восьмий, дев'ятий, десятий і одинадцятий соміти.

На ранніх стадіях ця порожнина є спільною целомічною порож­ниною тіла, а потім ділить­ся на чотири ізольовані порожнини: пра­ву й ліву плевральні, перикардіальну і че­ревну.

З проміжної мезодерми (нефрогенного тяжа) розвиваються головні компоненти сечової і статевої систем, які протягом ево­люції хребетних зазнали складних пере­творень.

У преембріональному періоді з глибо­ких шарів мезодерми відділяються харак­терні відростчасті клітини, які поширюють­ся по всьому організму. Ця клітинна маса, що дістала назву мезенхіми, започатковує гладку м'язову тканину, кров, лімфу, кро­вотворні органи, кровоносні і лімфатичні судини, лімфатичні вузли, селезінку тощо.

Починає регулярно скорочуватися сер­це, виникає кровообіг, закладаються кінцівки, посмугована (скелетна) м'язова тканина (похідна міотомів), з'являються перші ознаки (на 6-му тижні) скостеніння скелета, замикається нервова трубка, утворюються первинні мозкові виступи (міху­ри), спинний мозок складається вже з сірої і білої речовини, інтенсивно виникають за­чатки органів, формується шкіра із зачат­ками її придатків. Із ендодерми, що складається з прехордальної пластинки та киш­кової ендодерми, закладається епітелій сли­зових залоз заднього відділу порожнини рота, глотки, залозиста тканина щитоподіб­ної та прищитоподібної залоз, епітеліальна основа тимуса (загруднинної залози) та епітелій стравоходу. Кишкова ендодерма є джерелом розвитку епітелію слизової оболонки шлунка, кишок, її дрібних залоз і залозистих елементів підшлункової зало­зи, печінки та слизової оболонки жовчних шляхів. Формується плацента, хоч заро­док ще продовжує живитись за рахунок жовткового кровообігу.

У кінці ембріонального і на початку пло­дового періоду за допомогою нервових во­локон установлюється зв'язок між органа­ми, що розвиваються, і їхніми частинами та відповідними невротомами. Цей зв'язок за­лишається сталим протягом усього життя.

Плодовий період у людини триває від дев'ятого тижня після запліднення (заро­док, або ембріон, починає називатись пло­дом) до народження дитини. Протягом цього часу відбувається бурхливий ріст та диференціація органів. Високого розвит­ку досягає центральна нервова система. У зв'язку з тим, що утворення плаценти цілком завершується до початку плодо­вого періоду, плід повністю переходить на плацентарний кровообіг.

Кожен наступний етап причинно випли­ває з попереднього. Через це ушкоджен­ня на будь-якому етапі, як правило, при­зводить до різких порушень розвитку за­родка, іноді його загибелі або розвитку виродливостей (О.Г.Кнорре).

Протягом вагітності за нормальних умов розрізняють такі критичні періоди. Пер­ший період — це запліднення й етап імплан­тації (перший тиждень після запліднення), другий — ембріональний період, тобто збігається з часом, який передує утворен­ню плаценти. У цей час зародок продов­жує живитись речовинами, що надходять із стінки матки, причому часто між ембріоном і матір'ю відбувається обмін несуміс­ними білковими фракціями. Третій пері­од збігається з бурхливим розвитком органів у першій половині плодового періоду. З'являється велика потреба плода в поживних речовинах і особливо в кисні. Кров матері насичується надмірною кіль­кістю продуктів обміну, внаслідок чого можлива гіпоксія і токсинемія вагітної.

Плацента (placenta) є частиною плодо­вих оболонок. Розвивається в ділянці трофобласта, який безпосередньо прилягає до стінки матки, протягом двох — п'яти місяців вагітності. Це орган, який здійснює проце­си обміну між кров'ю матері й плода. У роз­витку і формуванні плаценти бере участь трофобласт бластоцисти, який є основою утворення ворсинчастого хоріона, і слизо­ва оболонка матки у вигляді основної відпадної (децидуальної) оболонки. При цьому замкнута капілярна мережа ворсин хоріона ніби плаває в крові лакунарних розширень цієї оболонки матки.

Плацента гальмує перехід деяких ток­сичних речовин із крові матері в кров пло­да. Разом з тим через плаценту в кров плода проникають алкоголь, наркотичні речови­ни, нікотин, гемолітичні отрути, ртуть, ми­ш'як тощо. Бар'єрну функцію плацента має лише у фізіологічних умовах. Отруєння алкоголем, нікотином та іншими речовина­ми різко зменшує цю функцію, що призво­дить до захворювань, формування вад пло­да і навіть до його загибелі.