Сторінка
2

Моніторинг реалізації інвестиційних проектів

· стратегія проникнення на ринок, головними інструментами якої є реклама й торгівля, а акцент робиться на продукти, що існують;

· стратегія розвитку ринку, коли компанія робить спробу проникнення продуктів, що існують, у нові регіони, споживчі сегменти тощо;

· стратегія розвитку продукту передбачає розвиток своїх продук­тів і пошук нових рішень для невідомих наперед клієнтів;

· диверсифікація, коли компанія ставить за мету досягнення успіху на нових ринках новими продуктами.

Таблиця 2.3

МАТРИЦЯ І. АНСОФФА

Товари

Ринки

старі

нові

Старий

Проникнення на ринок

Розвиток ринку

Новий

Розроблення товару

Диверсифікація

Відповідно до моделі М. Портера (табл. 2.4), виокремлюють три стратегії проекту згідно з часткою ринку: лідерства в зниженні витрат, диференціації, фокусування (концентрації).

Таблиця 2.4

МАТРИЦЯ М. ПОРТЕРА

Цільовий ринок збуту

Стратегічна перевага

низькі витрати

диференціація продукту

Широкий

Стратегія лідерства в зниженні витрат

Стратегія диференціації продукту

Вузький

Стратегія фокусування з акцентом на зниження витрат

Стратегія фокусування з акцентом на диференціацію продукту

Для досягнення лідерства в зниженні витрат зазвичай необхід­но володіти значною часткою ринку або іншими важливими перевагами. Для проведення такої стратегії необхідний доступ до капіталу, нововведення та вдосконалення виробничого процесу, ретельний контроль за робочою силою, прості у виготовленні продукти, система збуту без великих витрат.

Стратегія диференціації базується на створенні унікальних продуктів (послуг).

Стратегія фокусування передбачає, що концентрація зусиль на визначеній меті ефективніша, ніж дії на широкому колі конкуренції. Наголос робиться на обмеженій кількості споживачів, частині номенклатури продуктів або географічно обмеженому регіоні.

Отже, матриця І. Ансоффа показує продуктовий діапазон і допомагає визначити виробничу програму, а концепція стратегічних альтернатив М. Портера сприяє ідентифікації позиції проекту на ринку й визначенню виробничої потужності.

Фінансовий моніторинг проводиться інвестором, замовником, фірмою-девелопером за його дорученням, а також іншими учасниками проекту на першому етапі освоєння інвестицій (проектування та будівництво) за такими показниками, як: загальний обсяг інвестицій за проектом; витрати на земельну ділянку, проект­но-дослідницькі роботи; вартість будівельно-монтажних робіт (договірна ціна); контрактова вартість обладнання, інструментів та реманенту; джерела фінансування проекту; власний, акціонерний капітал та інші залучені кошти; запозичені кошти; кредити банку та інші боргові зобов’язання; лізинг та інші запозичені кошти; мобілізація внутрішніх ресурсів.

За умов України оцінювання виконання річної програми може проводитися на місцях відповідно до прийнятого порядку розрахунків за виконані будівельно-монтажні роботи. Під пос­тійний нагляд потрапляють поелементно вироблені витрати на відчуження землі під забудову (оренда або купівля земельної ділянки; витрати на проектно-дослідницькі роботи; оплата будівельно-монтажних робіт за договірними цінами; розрахунки за поставлене, установлене та невстановлене обладнання; інші (які не збільшують вартість основних фондів) витрати). Моніторинг здійснюється за використанням джерел фінансування — власних, запозичених або залучених коштів. У процесі моніторингу виявляються відхилення від програми реалізації проекту, приймаються рішення про мобілізацію внутрішніх фінансових ресурсів, додаткове залучення або запозичення коштів.

Технічний моніторинг, крім інвестора та його представників, здійснюють звичайно генпроектувальник, інші проектувальники — у межах авторського нагляду. Технічний моніторинг проводиться для забезпечення відповідності об’ємно-планувальних і конструк­тивних рішень, прийнятих у будівельній та технологічній частинах проекту, вимогам держаних будівельних норм (ДБН), держстандартів, технічних умов.

Звичайно експертиза та затвердження проектно-кошторисної документації проводяться до 1-го вересня року, що передує почат­ковому в реалізації проекту. Разом з тим у період освоєння інвестицій та виконання будівельно-монтажних робіт інвестор зацікавлений у вдосконаленні проектних рішень, упровадженні нових науково-технічних досягнень, економному використанні всіх ресурсів на будівництві, що вже розпочалося.

У більшості випадків значне підвищення ціни будівельної продукції за стабільної економіки трапляється через корінні зміни потужності підприємства або розширення номенклатури продукції. Такі зміни обумовлюють розроблення практично нового проекту, визначення нової ціни, узгодження та перезатвердження проектно-кошторисної документації та титулу будови. Разом з тим у деяких випадках збільшення кошторисної вартості значною мірою викликається не змінами в проекті, а відсутністю дійового контролю інвестора та інших учасників проектуза дотриманням кошторисної вартості будівництва в процесі його здійснення, низьким рівнем опрацювання проектувальниками кошторисів.

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3  4 


Інші реферати на тему «Цінні папери»: