Сторінка
3

Ринок праці. Регулювання зайнятості та соціальних проблем

Синтетичними показниками, що відображають соціальні аспекти життя людини є :

1) рівень життя населення – це рівень споживання матеріальних благ і промислових товарів, послуг, житла, продуктів харчування.

За часткою витрат на харчування згідно закону Енгеля, судять про рівень добробуту соціальних груп, порівнюють добробут різних країн.

2) якість життя – визначається рівнем споживання, розвитком освіти, культури, медицини, станом екології, рівнем оподаткування фізичних осіб.

ООН обчислює індекс людського розвитку (ІЛР), що враховує три параметри:

1) середню тривалість життя,

2) рівень письменності,

3) доход на душу населення (дол.).

Рівень життя оцінюється також за показниками:

1) коефіцієнт дитячої смертності,

2) число людей на одного лікаря,

3) кількість учнів в середніх школах (% від вікової групи).

За доходом (ВНП) на душу населення країни поділяють на:

1) країни з низьким рівнем доходу – менше 400 дол.;

2) країни із середнім рівнем доходів – від 400 до 5000 дол.;

3) розвинуті країни – більше 5000 дол.

Розрив між країнами за показником ВНП на душу населення зростає внаслідок високих темпів приросту населення та низьких темпів продуктивності праці у слаборозвинутих країнах.

Розподільчі відносини відображають розподіл між членами суспільства засорбів виробництва та власності.

ВНП на душу населення в 1991 році.

Проблема багатства і бідності.

В умовах ринку населення розшаровується за рівнем доходу (відбувається поляризація суспільства). Американський економіст Макс Лоренц застосував специфічну криву для аналізу розподілу доходів у суспільстві, яку названо “Крива Лоренца”, або “Лук Лоренца”.

Крива Лоренца.

1) по горизонтальній осі відкладається частка сімей у % від їх загальної кількості (по 10% чи 20% - децилі чи квінтилі);

2) по вертикальній осі відкладається частка доходів сімей від загальної їх суми (по 10% чи по 20%);

3) лінія ОЕ – пряма абсолютної рівності в розподілі доходів, яка показує, що 20% сімей отримує 20% доходів, 30% сімей – 30% і т.д.;

4) лінія EF - пряма абсолютної нерівності в розподілі доходів, яка показує, що найбідніші сім’ї отримують дохід, близький до 0, а найбагатші концентрують більшу частину національного багатства;

5) крива ОАВСDЕ – крива Лоренца. Чим блище крива Лоренца розташована до лінії ОЕ, тим менша нерівність у розподілі, а чим більше вигнута крива – тим більша нерівність у розподілі доходів між сім’ями.

Криву Лоренца використовують для регулювання доходів:

1) для визначення заходів по підвищенню доходів найбідніших сімей (дотації, компенсації, мінімум неоподатковуваного доходу);

2) для введення диференційованих ставок оподаткування;

3) для попередження соціальної напруги (коли найбідніші 40% сімей починають усі разом отримувати менше 12% доходу, може виникнути політична нестабільність);

4) для упередження небажаного абсолютного вирівнювання доходів, щоб не знищити стимулів до продуктивної праці.

Коефіцієнт Джіні

G – показник ступені нерівності в доходах;

G = 0 – абсолютна рівність у розподілі доходів;

G =1 – абсолютна нерівність в розподілі доходів;

0<G<1 – межа існування коефіцієнта Джіні.

Чим ближче коефіцієнт G до 1, тим більшою є нерівність у суспільстві.

Коефіцієнт Джіні в 80-х роках:

Японія – 0,27 США – 0,329

Швеція – 0,291 Бразилія – 0,565

ФРН – 0,295 Росія – (1992р.) – 0,289

Макроекономічна суть соціальної політики та мета соціального регулювання

Соціальні гарантії та соціальний захист.

Механізм реалізації соціальної політики передбачає законодавчо закріплену систему державних соціальних гарантій і захисту населення. Сюди входять:

1) право на власність;

2) право на працю;

3) прожитковий мінімум;

4) мінімальна зарплата;

5) пенсії, стипендії;

6) грошова допомога по непрацездатності;

7) право на освіту;

8) право на медичне обслуговування;

9) пільги стосовно умов праці;

10) право на житло;

11) право на відпочинок.

Соціальні гарантії – це зобов’язання суспільства перед своїми членами щодо суспільно нормального рівня задоволення їх основних потреб.

Соціальні гарантії пов’язані із соціальними індикаторами – показниками, що відображають стан даного соціального процесу (явища), його найважливіші якісні та кількісні характеристики.

Держава повинна дотримувати мінімально допустимі значення таких соціальних індикаторів:

1) критичний рівень безробіття,

2) граничні витрати на проживання,

3) державні норми освіти,

4) державні норми медичного обслуговування,

5) державні норми житлового забезпечення.

Система соціального захисту – це сукупність заходів суспільства, спрямованих на забезпечення суспільно нормальних умов матеріального і духовного життя населення. Вона включає:

1) систему ефективної зайнятості,

2) систему формування доходів,

3) макроекономічне регулювання процесу регулювання доходу,

4) встановлення рівня прожиткового мінімуму,

5) захист інтересів споживачів,

6) систему соціальної підтримки безробітних.

Соціальний захист передбачає визначення ряду економічних категорій, які є основою соціальних гарантій. Це:

1) прожитковий мінімум,

2) мінімальний споживчий бюджет,

3) мінімальна зарплата.

Прожитковий мінімум – це рівень доходів, необхідний для придбання людиною продуктів харчування на нижній межі фізіологічних норм, а також для задоволення мінімальних потреб в одязі, взутті, оплаті житла, транспортних послуг, предметів санітарії та гігієни. Прожитковий мінімум є нижньою межею зарплати.