Сторінка
11

Безробіття, як економічне явище, втрати від безробіття, безробіття у різних країнах

2. Професійно-освітня підготовка кадрів, підвищення якості робочої сили.

♦ Розширення зв'язків підприємств і органі­зацій з місцевими освітніми установами всіх рівнів з метою залучення інвестицій на розвиток матеріальної бази навчальних закладів, вдосконалення системи професійної орієнтації учнів загальноосвітніх шкіл з урахуванням пот­реб місцевих ринків праці.

♦ Вирівнювання освітнього потенціалу між регіонами країни за рахунок трансформації ме­режі вищих навчальних закладів; зменшення міграційних потоків молоді.

♦ Розвиток системи виробничого навчання персоналу підприємств і організацій, а також випереджаючого навчання працівників, які підлягають вивільненню, як важливого засобу під­вищення їх конкурентоспроможності в умовах реформування окремих галузей економіки.

♦ Створення системи безперервної освіти, розробка професійних стандартів з урахуван­ням вимог до професійного рівня працівників, що дозволить забезпечувати якість і продуктив­ність виконуваних робіт.

♦ Створення системи оцінки професійних якостей працівників, що ґрунтується на визна­ченні їх компетентності і здатності гнучко реа­гувати на безперервні зміни вимог до кваліфіка­ції і професійної підготовки відповідно до ви­мог професійних стандартів.

♦ Розроблення і затвердження на державно­му рівні концептуальних засад формування та розвитку єдиної цілісної системи безперервної професійної освіти, зорієнтованої на задоволен­ня поточних і перспективних потреб у кадрах для сучасного виробництва та сфери послуг.

3. Збереження і створення робочих місць, сприяння розвитку підприємництва та самос­тійної зайнятості населення.

♦ Реалізація Державної та регіональних програм зайнятості населення, акцентуючи ува­гу на розширенні сфери прикладання праці за рахунок збереження ефективно функціонуючих та створення нових робочих місць, особливо в регіонах з критичною ситуацією на ринку праці, насамперед у вугільних регіонах, сільській міс­цевості, малих монофункціональних містах.

♦ Забезпечення збереження ефективно фун­кціонуючих робочих місць, підвищення ефек­тивності використання робочої сили та скорочення обсягів "прихованого безробіття", розви­ток гнучких форм зайнятості на допоміжних ро­ботах та у сфері послуг.

♦ Створення сприятливих умов для розвитку сфери малого бізнесу; самозайнятості та під­приємницької діяльності безробітних.

♦ Сприяння стабільній діяльності провідних промислових підприємств, які визначають зай­нятість в Україні з метою максимального упо­вільнення темпів скорочення чисельності зай­нятих в промисловості, створення в економіці нових робочих місць.

♦ Вдосконалення податкової політики з ме­тою зниження податкового тиску на роботодав­ців і стимулювання створення робочих місць в перспективних галузях економіки.

4. Розв'язання проблем зайнятості населення у сільській місцевості.

♦ Підтримка суб'єктів господарювання, що створюють нові робочі місця, особливо в сіль­ській місцевості, регіонах України з високим рівнем безробіття, через надання пільг за раху­нок місцевих бюджетів.

♦ Створення додаткових робочих місць у сільській місцевості шляхом розвитку суміжного виробництва, побутового обслуговування, стимулювання малого підприємства і самозайнятості професійної освіти.

5. Сприяння зайнятості громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних конкурувати на ринку праці.

♦ Створення робочих місць для окремих соціально демографічних груп населення (молоді, жінок, інвалідів, колишніх військовослужбовців тощо) шляхом надання роботодавцям дотацій за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

♦ Забезпечення можливостей для соціально незахищених категорій громадян (молоді, жі­нок, інвалідів) в отриманні у повному обсязі послуг з підвищення їх конкурентоспроможнос­ті на ринку праці.

♦ Забезпечення соціального захисту грома­дян, які мають додаткові державні гарантії щодо працевлаштування, вдосконалення механізму бронювання робочих місць та підвищення ефек­тивності їхнього використання.

6. Регулювання соціально-трудових відносин.

♦ Розробка і впровадження механізму надан­ня першого робочого місця випускникам шкіл, випускникам професійних і вищих навчальних закладів.

♦ Залучення коштів місцевих бюджетів і робо­тодавців для реалізації заходів зі сприяння зайнятості працівників, які підлягають вивільненню.

♦ Розвиток соціального партнерства на всіх рівнях, розробка механізмів взаємодії органів виконавчої влади, роботодавців, професійних спілок та інших представницьких органів при вирішенні проблем незайнятості населення.

♦ Посилення державного регулювання пи­тань "прихованого безробіття" і одержання до­помоги в цих умовах.

♦ Удосконалення управління процесами ви­вільнення працівників, в першу чергу, з підприємств, що реструктуруються або відносно яких порушені справи про банкрутство, з метою збе­реження робочих місць та соціального захисту працівників, регулювання цих питань через колективні договори.

♦ Регулювання процесів трудової міграції, розвиток співробітництва з державами, що ма­ють спільні кордони з Україною.

♦ Створення умов для підвищення територіальної, професійної і соціальної мобільності ро­бочої сили.

♦ Легалізація "тіньової" зайнятості, зокрема в сфері малого бізнесу та підприємництва.

7. Надання соціальних послуг зареєстрованим безробітним.

♦ Вдосконалення професійної освіти безро­бітних громадян з метою підвищення їх конку­рентоспроможності на ринку праці і можливості якнайшвидшого працевлаштування.

♦ Зниження рівня й тривалості безробіття, особливо молодіжного, сімейного та сільського шляхом розвитку заходів активної політики зайнятості, залучення безробітних до підприєм­ницької діяльності.