Сторінка
2

Безробіття

Графічно вплив цих факторів відображається так:

W S

Wr A

We D

зайняті безробітні L

Пояснення до графіка:

1. Від традиційного зображення рівноваги на ринку праці цей графік відрізняється розміщенням лінії пропозиції вертикально щодо осі зарплати. Це зроблено для того, щоб підкреслити заданість (відносну незмірність) кількості працездатних.

2. Проекція точки А, що утворюється на перетині лінії по зайнятості безробітні L попиту на працю і жорсткої зарплати (Wr) на горизонтальну вісь, демонструє розподіл працездатних на працюючих і непрацюючих.

Розглянутий графік засвідчує, що рівень зарплати є засобом вирішення або загострення суперечності між працюючими (інсайдерами) і непрацюючими (аутсайдерами). Чим вищою стає зарплата для працюючих, тим за інших рівних умов стає більшою кількість безробітних. У цьому напрямі діє підвищення мінімальної зарплати і явний (чи неявний) тиск профспілок при укладанні трудових угод між найманими працівниками і підприємцями. Уявлення, що зарплату можна використовувати як стимул для кращої роботи і засіб запобігання плинності кадрів, також зумовлює "негнучкість" зарплати щодо зниження.

Негнучкість цін. Коли йдеться про рівень зарплати, завжди мають на увазі реальну зарплату, тобто W/P. Зрозуміло, що рівень цін на товари та послуги (P) є зовнішнім, щодо ринку праці, чинником. Якщо виявляє недосконалість ринок товарів та послуг, то так само стає недосконалим і рівень зарплати як засіб саморегулювання ринку праці. Навіть коли між профспілками та підприємцями існує домовленість про стабільність зарплати на певному відрізку часу, то реально зарплата може продовжувати змінюватися під впливом цін.

Хибні передбачення. Суб'єкти, що домовляються про зарплату, намагаються передбачити майбутні ціни. Але у своїх передбаченнях учасники угод можуть помилятися, тоді безробіття може відрізнятися від свого природного рівня.

Кейнсіанське трактування безробіття також ґрунтується на ідеї певної недосконалості ринку. Але у своїх передбаченнях учасники угод можуть помилятися, і коли ці передбачення виявляються невірними, безробіття може відрізнятися від свого природного рівня.

Відповідно до своїх уявлень про причини безробіття неокласики висловлюють і пропозиції щодо політики держави для його подолання. Передусім - держава повинна змусити ринок працювати. Серед "змушуючих" засобів - зменшення соціальної допомоги, що стимулюватиме безробітних більш активно шукати роботу.

Кейнсіанське трактування безробіття також ґрунтується на ідеї певної недосконалості ринку. Але якщо для класиків ця недосконалість породжена втручанням держави у дію ринкових сил, то для кейнсіанців, навпаки, причина недосконалості закладена у власне ринковому саморегулюванні. Фактично кейнсіанське трактування - це тлумачення циклічного безробіття, спричиненого періодичною відсутністю ефективного попиту. Неефективний попит, у свою чергу, пояснюється заниженими доходами домогосподарств. Логіка пояснення має такий вигляд:

AD Inv E , де Е - зайнятість.

Як відомо, кейнсіанські рекомендації щодо обмеження безробіття зводились до пропозиції стимулювати сукупний попит з боку держави.

З кейнціанської моделі виходить , що уряд може стабілізувати економіку з допомогою відповідної фіскальної політики. Збільшення державних видатків і скорочення податкових ставок веде до збільшення сукупного попиту. Масштаби збільшення залежать від величини мультиплікатора, яка буде різною для державних видатків, трансфертних платежів і податків. Під час Великої депресії 30-х років уряд США намагався вплинути таким чином на сукупний попит, а також сформував програму суспільних робіт, в відповідності з якою було утворено близько 4 млн. робочих місць. Такий же підхід мав місце і в інших ринкових економіках в періоди стагнації і масового безробіття. Критики цього підходу рахують, що збільшення зайнятості в державному секторі повністю або частково нейтралізується її скороченням в приватному секторі. Вони також рахують, що програми по створенню робочих місць неефективні ще і того, що вони надають допомогу робітника з низькими доходами і з низьким рівнем кваліфікації, тоді як безробітними часто виявляються висококваліфіковані робітники, що ці програми не мають довгострокового ефекту. Прибічники цих програм визначають, що ринок праці суттєво диференційований, що попит на працівників низької кваліфікації в приватному секторі являється обмеженим, що програми суспільних робіт зменшують безробіття серед некваліфікованих працівників.

2. Основні види безробіття

Фрикційне безробіття. Таке безробіття пов'язане з тим, що людина змінює свою роботу. Цьому може бути багато причин: переїзд на інше місце про­живання, незадоволення попередньою роботою (тут у свою чергу є багато причин), зміна спеціальності (припустімо, без відриву від роботи працівник закінчив навчальний заклад і здобув нову професію), перехід на іншу роботу з кращими умовами і більш високою заробіт­ною платою.

Тривалість безробіття пов'язано з пошуком роботи. Як правило, сакс безробіття має добровільний характер.

Цей вид безробіття вважають неминучим. Західні економісти заначають, що таке безробіття було і в умовах адміністративно-командної економіки, хоча тоді його заперечували. Між тим зміна роботи обов'язково буває і потребує певного часу.

Фрикційне безробіття особливо характерне для великих міст, де ( шачний вибір і умови для поліпшення роботи.

Безумовно, слід відрізняти фрикційне безробіття, яке має зако­номірний характер і пов'язане зі зростанням кваліфікації працівни­ка, поліпшенням житлових умов, бажанням одержувати більш висо­ку заробітну плату. Фрикційне безробіття може бути пов'язане з по­рушенням дисципліни, з легковажним відношенням до роботи, коли зміна роботи не має серйозних підстав.

Технологічне безробіття. Іноді цей вид безробіття називають структурним. Причина його появи полягає в структурних зрушеннях у виробництві, що по­в'язані в багатьох випадках з науково-технічним прогресом, появою нових виробництв, відмиранням старих технологій. Наприклад, у поліграфічному виробництві відмирає професія лінотипіста (яка, до речі, шкідлива для здоров'я через використання свинцю). Сьогодні на зміну такому набору приходить офсетний набір з допомогою ком­п'ютерів безпосередньо у видавництві. У друкарні книга тиражуєть­ся з підготовленого видавництвом макета.