Сторінка
1

Загальна харавктеристика поняття

П л а н.

1. Загальна характеристика поняття.

2. Види понять.

3. Відношення між поняттями.

4. Визначення і поділ понять.

Поняттям називається форма мислення, яка відтворює предмети і явища в їхніх історичних ознаках.

З цього визначення випливає, що поняття – це уявний образ предмета, його відображення, а не сам предмет. Поняття – це логічна форма думки, думка про предмет.

Предмет думки – це той предмет або явище, про який мислить людина. Поняття відтворює не все, що має предмет, не всі його ознаки, а тільки істині.

Ознакою називається все те, в чому предмети схожі один з одним або чим відрізняються. Кожен предмет і явище матеріального світу мають численні різноманітні ознаки. Одні з них істотні, інші – неістотні.

Істотні ознаки – це такі ознаки, котрі відображають природу предмета, його сутність і відрізняють його від усіх інших предметів.

Неістотні ознаки – це ознаки, наявність або відсутність яких не приводить до зміни природи предмета чи явища. Неістотні ознаки є нестійкими, зовнішніми, одиничними, які не виражають властивості предмета. Різниця між істотними і неістотними ознаками є відносна, ознака, що є істотною із розвитком і зміною предмета може перетворитися в неістотну і навпаки. Критерієм істотності ознак, які відтворюються поняттям, є суспільна практика людини.

Поняття відрізняється від уявлення. Уявлення, як і поняття, відбиває предмет у його ознаках. Тільки поняття відтворює істотні ознаки, а уявлення – предмет в сукупності найрізноманітніших його ознак. Уявлення багатше, ніж поняття, воно відбиває більшу кількість ознак предмета, але поняття відображає предмет глибше, воно дає знання про властивість предмета, тоді як уявлення властивості речей і явищ не розкриває. Зміст уявлень має індивідуальний, суб’єктивний відтінок, оскільки залежить від власного життєвого досвіду, психічних особливостей людини. В поняттях включається все суб’єктивне. Вони мають загальнолюдський характер.

Поняття – результат глибокого пізнання предметів або явищ. Щоб утворити поняття, необхідно вивчити предмет у всіх його істотних проявах.

У процесі утворення понять користуються такими логічними способами, як порівняння, аналіз, синтез, абстрагування, повідомлення.

Порівнянням називається співставлення предметів із метою визначення їхньої схожості й відмінності. Порівняння дає змогу виявити загальне у предметів, те, чим вони схожі, а також чим вони відрізняються одне від одного. Порівняння здійснюється на основі взаємодії аналізу і синтезу.

Аналізом називається мислений розклад предмета на складові його частини. Слід дослідити кожну властивість предмета окремо та у зв’язку з іншими властивостями. Це досягається за допомогою аналізу.

Вивчивши предмет частинами, необхідно потім установити його в цілому. Це завдання вирішує синтез.

Синтезом називається уявне поєднання частин предмета, розчленованого аналізом , у єдине ціле.

Аналіз і синтез знаходяться в нерозривній єдності, вони завжди взаємозв’язані і взаємообумовлені.

Щоб утворити поняття, необхідно відібрати із маси властивостей, виділених аналізом, лише суттєві. Тому у процесі вироблення понять використовується такий логічний спосіб, як абстрагування.

Абстрагування – це уявне виділення істотних ознак предмета і відокремлення від маси інших властивостей.

Узагальнення – це такий логічний спосіб, завдяки якому здійснюється уявний перехід від одиничного до загального шляхом об’єднання однорідних предметів у класи на основі їх спільних ознак.

Поняття й слово не одне і теж саме. Поняття є категорія мислення, слово – категорія мови. Слово – матеріальна дійсність поняття. Поняття не може існувати інакше, як втілившись у слові. Слово виражає й закріплює певне поняття. Поняття може бути виражене одним слово (наприклад, держава) або сполученням слів (державне право).

Поняття, закріпившись у слові, постає потім як його значення. Одне і теж слово може виражати не одне, а кілька понять, і, отже, мати не одне, а кілька значень. Наприклад під словом “гіпотеза” розуміють форму мислення та “частину норми права”. Слова одинакові за звучанням, але різні за своїм значенням здобули назву омоніми. Наявність у мові омонімів викликає необхідність з’ясувати значення слів, що вживаються у практиці мислення.

Щоб уникнути розбіжності в тлумаченні значень уживаних слів, кожна наука виробляє свою термінологію.

Термін – слово чи група слів, які позначають один – єдиний предмет (чи певну групу предметів) і вживаються в одній науці з одним чітко визначеним значенням і відповідним змістом.

Будь-яке поняття має обсяг і зміст.

Змістом поняття називається сукупність існуючих ознак предметів, відображених у понятті. Зміст поняття становлять ознаки, які відтворюють якість предмета і відрізняють його від інших предметів. Так, зміст поняття “крадіжка” складають такі ознаки: 1) таємне 2) викрадення 3)особистого майна громадян. З’ясування змісту понять має важливе значення для пізнання й практики. До того часу, доки ми не установимо зміст поняття, яке нас цікавить, його ознаки, нам не зрозуміла властивість предмета, що виражається цим поняттям, ми не можемо точно і чітко відмежувати цей предмет від суміжних із ним, плутанину в мисленні.

Обсяг поняття становить коло предметів, на котрі поширюється дане поняття. Наприклад, обсяг поняття “дерево” становить усі предмети, до яких належить це поняття, тобто уся дерева.

Сукупність предметів, що складають обсяг поняття, називається логічним класом. Окремі одиничні предмети класу (сукупність) називаються індивідами або елементами класу (сукупністю). Наприклад, “місто Київ” є елементом класу міст. Характерною особливістю елемента сукупності є те, що він називається або може бути названий власним іменем.

Якщо предмет має всі ознаки, які складають зміст даного поняття, то він входить до класу даного поняття і до нього воно застосоване. Якщо ж одиничний предмет не має усіх ознак поняття, то він не є елементом класу, вираженого цим поняттям. Це положення має важливе значення в судовій практиці при визначення юридичної оцінки правових явищ і особливо до карно-правової кваліфікації злочинів.

Зміст і обсяг понять взаємопов’язані. Цей взаємозв’язок виражений у логічному законі взаємовідношення між обсягом і змістом поняття, котрий формується так: зі збільшенням змісту поняття зменшується його обсяг і зі збільшенням обсягу поняття зменшується його зміст. Візьмемо такі два поняття: “злочин” і “посадовий злочин”. Великий обсяг має поняття “злочин”, оскільки воно поширюється на всі злочини, а поняття “посадовий злочин” охоплює тільки частину злочинів, ті, які є посадовими. Зміст же буде більшим у поняття “посадовий злочин”, оскільки окрім ознак, властивих усілякому злочину, воно включає ще й ознаки специфічні. Таким чином, більший обсяг – менший зміст, більший зміст – менший обсяг поняття.