Сторінка
1

Логістичні системи, що діють в сфері виробництва, Функція відділу управління матеріалами

1. Логістичні системи, що діють в сфері виробництва.

Призначення логістики полягає у впровадженні на підприємстві логістичної системи, потрібної для того, щоб матеріали і товари могли долати простір і час.

При побудові логістичної системи підприємства необхідно керуватися такими принципами:

- узгодженістю дій;

- націленням на інтегральну ефективність;

- функціональністю взаємодій4

- досягненням синергійного ефекту.

Узгодженість дій. Нерідко всупереч здоровому глузду логістична діяльність виконується безсистемно, відповідні компоненти розглядаються на сепаратистський основі, а оцінювання ефективності ізольованих дій було і залишається серйозним бар’єром на шляху досягнення мети логістики. У рамках логістичної системи мета повинна досягатися за рахунок координації дій компонентів.

Націлення на інтегральну ефективність. Кожний компонент логістичної системи має певну межу досягнення потенційної ефективності. Проте результат діяльності повинен оцінюватись не за реально досягнутою індивідуальною ефективністю, а за внеском у підвищення інтегральної ефективності системи в цілому. Увагу слід приділяти координації її складових частин.

Функціональність взаємодій. Кожний компонент повинен виконувати певну, тільки йому властиву, специфічну функцію. Це дає можливість стимулювати чи створювати перепони координації між ними. Перше має місце, коли функція виконується ідеально, друге- в протилежному випадку.

Досягнення синергійного ефекту. Завдяки компонентам, які об’єднані в логістична систему і діють на комбінованій основі, отримують більший результат, ніж за сумарних можливостей їх індивідуальних безсистемних дій. Збільшення результату називають синергійним ефектом, чи ефектом взаємодії, якого поза системою досягнути неможливо. Синергізм виникає, коли частини системи функціонують як взаємопов’язані.

Логістична система підприємства складається з п’яти компонентів:

1) місцезнаходження і розпланування;

2) комунікації;

3) транспорту;

4) запасів;

5) складів і упакування.

Коли існує дисбаланс між цими компонентами, то реальні збитки за масштабами наближаються до потенційних, зменшуються прибутки. Для досягнення балансу необхідно, щоб між компонентами існувала координація на основі системного підходу. Саме так вони ув’язуються в логістична систему.

Місцезнаходження і розпланування. Планування логістичної системи повинно починатися з вибору раціонального економіко- географічного положення, включаючи відповідне розташування виробничих приміщень, споруд, складів, магазинів. Зневага до першочергового вирішення цих проблем, недооцінювання їх значущості може коштувати перемоги в конкурентній боротьбі.

Комунікація забезпечує координацію і баланс усіх компонентів логістичної системи, при чому чим швидше рухається інформаційний потік, тим тісніше координація. Комунікація надає логістичній системі динамічності, а якісна і своєчасна інформація – стабільності. Навпаки, недостовірна інформація може спричинювати серйозні проблеми в системі: призвести до збільшення логістичних витрат і негативно вплинути на наслідки продаж. Зрив комунікації сприятиме поширенню помилок. Причини, за якими інформація може бути некоректною, поділяються на дві основні групи: 1) помилки в прогнозуванні попиту і оцінюванню майбутніх логістичних дій; 2) помилки у визначенні розмірів накопичених запасів товарно-матеріальних цінностей для ініціювання теперішнього матеріального потоку. Таким чином, необхідно передбачити функціонування механізму, який здійснював би корегуючий вплив. Планування логістичної системи повинно упорядкувати інформаційний потік.

Транспорт. У логістичній системі транспорт використовують у двох формах:

1) приватній- власний транспортний парк;

2) контрактній- послуги транспортних організацій.

Для кожної логістичної системи властива специфічна транспортна альтернатива. Транспорт, забезпечуючи подолання простору, створює умови для спеціалізації і робить товари, видобуті чи вироблені в одному місці, корисними для споживання в іншому. Тому без транспорту неможливий суспільний прогрес.

Роботу транспорту характеризують три найважливіші показники: витрати, швидкість, постійність.

Транспортні витрати виникають від складання оплати транспортних послуг і грошових витрат, що пов’язані з використанням власного та орендованого транспорту. Логістична система націлена на таку оптимізацію транспортних витрат, яка приводить до мінімізації загальних витрат.

Швидкість транспорту- це час, що потрібен для транспортування з пункту відправлення до пункту призначення. Витрати і швидкість взаємопов’язані. У багатьох випадках чим вища швидкість, тим коротший час транспортного обслуговування і тим більше витрати.

Постійність транспорту- це ступінь відхилень фактичної швидкості від планової. Якщо таких відхилень немає, то транспортування називають постійним. У більшості випадків це найважливіша характеристика. Неспрогнозований час транспортного обслуговування може спричинити виснаження матеріального потоку або його перевантаження. Тому у логістичній системі слід налагодити надійний контроль запасів, складовою частиною якого є захист від порушень графіка руху транспорту.

Запаси. Концепція логістики передбачає, що в ідеалі здійснення виробничого процесу не потребує утримання запасів. Альтернативою накопиченню товарно- матеріальних цінностей є отримання необхідних матеріалів у необхідній кількості в потрібний час у потрібному місці з мінімальними затратами, пов’язаними з переміщенням, при потрібній якості сервісу. Це зменшує запаси практично до абсолютного мінімуму, так що економія на витратах по зберіганню перевищує неминуче збільшення транспортно- заготовчих витрат. Надлишкові запаси використовуються на всяк випадок, як своєрідне страхування. Через них збільшуються затрати, зменшуються прибутки і, відповідно, конкурентоспроможність. Тому повністю налагоджена логістична система не повинна мати надлишкових запасів. У ній існує надійний контроль з тим, щоб забезпечити мінімально можливий рівень запасів. Запас поділяється на поточний, підготовчий та страховий.

Поточний запас призначається для забезпечення нормального ходу виробничого процесу у зв’язку з неспівпаданням термінів надходження матеріальних ресурсів від постачальників з ритмом їх виробничого використання.