Сторінка
1

Спростування та його види

ПЛАН

1. Поняття спростування, його види

2. Спростування тези

3. Спростування аргументів

4. Спростування зв'язку тези з аргументом

Висновки

Список використаної літератури

1. Поняття спростування, його види

Доказ тісно пов'язаний із спростуванням. Досить часто ми не тільки доводимо істинність висунутої тези, але одночасно й спростовуємо якесь інше положення, котре ми вважаємо хибним.

Спростуванням називається процес мислення, за до­помогою якого доводиться хибність якогось положення або неспроможність доведення в цілому.

Спростування може бути спрямоване проти тези, про­ти аргументів або проти способу доведення (міркуван­ня). Згідно з цим розрізняють такі способи спростуван­ня:

1) спростування тези;

2) спростування аргументів;

3) спростування зв'язку тези з аргументами.

2. Спростування тези

Спростування, спрямоване безпосередньо проти тези, можна досягти різним шляхом.

а) Теза може бути спростована за допомогою дове­дення істинності нової тези, котра суперечить спросто­вуваній.

Цей спосіб спростування грунтується на закон виключеного третього, за яким два протилежні судження не можуть бути одночасно істинними, одне з них обов'язково хибне. Варто тільки в суперечці чи дискусії довести, що істинною є нова теза, що заперечує Спростовування тези, і остання буде спростована. Це спросту­вання будується так. Коли треба спростувати тезу, ще суперечить тій, котру ми спростовуємо, і доводимо її істинність. А потім, спираючись на закон виключеного третього, робимо висновок про хибність спростовуваної тези.

б) Теза може бути спростована завдяки виведенню з неї наслідків, що суперечать дійсності, тобто приведен­ням тези до абсурду (безглуздості). Спростування в та­ких випадках відбувається так. Припустімо, що спросто­вувана теза є істинною. Але, якщо теза є істинною, то й наслідок, виведений з такої тези, як із основи, також має бути істинним. Виводять цей наслідок так. Якщо виявиться, що виведений з тези наслідок є хибним, то від хибності наслідку за правилами умовно-категорич­ного силогізму доходять висновку про хибність і самої основи спростовуваної тези.

3. Спростування аргументів

Спростування досить часто спрямоване безпосеред­ньо не проти тези, а проти аргументів. Аргументи,які теза, можуть бути спростовані різними способами.

а) Шляхом доведення хибності аргументів.

Якщо в ході спростування буде встановлено, що аргументи, за допомогою котрих обґрунтовується теза, є хибними, то тим самим буде доведено, що спростовувана теза не об­грунтована. Наприклад, доводиться теза про те, що «Потерпіла Л. була психічно хвора» таким чином: «Усі самовбивці—психічно хворі. Л. заподіяла собі смерть. Отже, Л. була психічно хворою». Це доведення можна спростувати встановленням того, що більший засновок у ньому («Усі самовбивці — психічно хворі») є хибним.

б) Встановленням того, що аргументи, за допомогою котрих обгрунтовується висунута теза, є для тези недо­статньою.

Якщо буде доведено, що наведені аргументи для висунутої тези недостатні, то теза вважається не­обгрунтованою. У таких випадках протилежна сторона має навести для своєї тези нові, додаткові аргументи. Цей спосіб спростування широко використовується в судовій практиці, зокрема, коли обгрунтування винності обвинувачуваного ведеться за допомогою побічних до­казів.

в) Аргументи можуть бути спростовані встановленням того, що вони самі є ще не доведеними.

Якщо в процесі спростування буде доведено, що аргументи, за допомо­гою котрих обґрунтовується теза, самі потребують до­ведення істинності, то доведення вважається спросто­ваним, а висунута теза визнається необгрунтованою.

У судовій практиці доказ вважається спростованим, якщо встановлено, що висновки у справі грунтуються не на достовірно відомих фактах, а на передбаченнях, тобто таких судженнях, істинність котрих не доведена.

г) Аргументи можна спростувати, встановивши, що джерело фактів, за допомогою яких обгрунтовується ви­сунута теза, є неякісним.

У судовій практиці такий спосіб спростування спрямований на те, щоб довести неякісність показань того чи іншого свідка, потерпілого, обви­нувачуваного, висновку експерта. Якщо установлено, що показання свідка чи іншої особи є неякісне, таке, кот­рому не можна вірити, то це означає, що показання свідка і факти, повідомлені ним, не можуть бути взяті за основу висновку у справі.

4. Спростування зв'язку тези з аргументом

Суть цього способу спростування полягає в доведен­ні неспроможності демонстрації.

Доказ відбувається завжди у формі того чи іншого умовиводу. Якщо встановлено, що теза доведена з по­рушенням правил умовиводу, у формі котрого здійсню­вався доказ, то таке доведення вважається спростова­ним.

Згідно з цим правилом, один із засновників має бути заперечним, а у нас обидва засновки стверджувані, тому істинного висновку із них зробити не можна.

Висновки

Отже, спростування є, власне, доведенням хибності тези. Існують такі види спростування:

1. Доведення хибності аргументів;

2. Доведення хибної форми аргументації (того, що теза з аргументів не випливає);

3. Доведення істинності антитези (протилежної вихідній, тези);

4. Доведення до абсурду (доведення того, що наслідки, які випливають з даної тези суперечать дійсності).

Пошук істини, як бачимо, найчастіше відбувається у гострій конфліктній боротьбі мислення з хибними судженнями. Спростування може приймати різноманітні форми – згідно з його видами.

Список використаної літератури

1. Войшвилло Е.К., Дегтярев М.Г. Логика . – Москва: Владос, 2001 – С.494 – 513.

2. Гетманова А.Д. Учебник по логике. – Москва: ЧеРо, 2000 – С. 179 - 194.

3. Жеребкін В.Є. Логіка. – Харків: Основи, К.: Знання, 1998. – С. 204 - 219.

4. Конверський А.Є. Логіка. – К.: Четверта хвиля, 1998. – С. 257 – 267.

5. Тофтул М.Г. Логіка. – К.: Академія, 1999. – С. 239 - 249

6. Хоменко І.В. Логіка – юристам. – К.: Четверта хвиля, 1998. - С. 219 - 245.