Сторінка
4

Особливості ціноутворення в інвестиційній сфері

— витрати на матеріально-технічне забезпечення апарату уп­равління будівельної організації, на службові відрядження;

— відрахування структурних підрозділів на утримання апарату управління будівельної організації.

2. Витрати на обслуговування працівників будівництва:

— пов’язані з набором робочої сили, підготовкою (навчанням) та перепідготовкою кадрів;

— витрати на дотримання техніки безпеки праці, протипожеж­ної та сторожової охорони, санітарно-гігієнічних та інших спеціальних вимог;

— відрахування на соціальні заходи від витрат на оплату праці робітників.

3. Витрати на організацію робіт на будівельних майданчиках:

— амортизаційні відрахування та витрати на поточний ремонт та переміщення пристроїв та обладнання, що належать до складу основних заходів і не передбачені в прямих витратах;

— знос та витрати на ремонт малоцінних і швидкозношуваних інструментів та виробничого інвентаря, що використовуються під час виконання будівельно-монтажних робіт і не належать до основних фондів;

— знос та витрати, пов’язані зі спорудженням, ремонтом, утри­манням, розбиранням та переміщенням тимчасових (нетитульних) споруд, пристосувань і пристроїв;

— витрати на геодезичні роботи;

— витрати, пов’язані з винахідництвом та раціоналізацією;

— витрати некапітального характеру, пов’язані з удосконаленням технології, організації будівельного виробництва, а також пов’язані із забезпеченням якості будівництва;

— витрати на упорядкування та утримання будівельних майданчиків.

4. Інші накладні витрати:

— платежі з обов’язкового страхування майна будівельної організації та цивільної відповідальності, а також окремих категорій працівників;

— платежі за викидання в довкілля забруднюючих речовин;

— витрати на сплату процентів за фінансові кредити, одержані для поповнення власних оборотних коштів, а також для придбання основних виробничих фондів і нематеріальних активів для поточної виробничої діяльності, незалежно від терміну кредитування;

— витрати на сплату процентів (винагороди) за користування матеріальними цінностями, взятими в оренду (лізинг);

— відшкодування витрат на участь у виставках, ярмарках;

— витрати на здійснення реклами будівельної продукції.

Традиційно накладні витрати нормуються двома способами — на будівельні роботи (у процентах до прямих витрат) і на монтаж­ні (у процентах до основної зарплати робітників). Накладні витрати враховуються в базисній кошторисній вартості будівельно-монтажних робіт за нормами, установленими постановою Кабінету Міністрів України для міністерств та відомств.

Загалом вартість будівництва (обсяг інвестицій) підприємств, будинків і споруд визначається замовником іохоплює:

— договірну ціну, що складається з вартості робіт, які підлягають виконанню генеральним підрядчиком за контрактом;

— частину базисної кошторисної вартості будівництва, що належить до діяльності замовника;

— базисну кошторисну вартість пусконалагоджувальних робіт;

— додаткові витрати замовника, викликані формуванням ринкових відносин;

— обов’язкові відрахування, збори й платежі, передбачені чин­ним законодавством;

— податок на додану вартість;

— премію за введення в дію виробничих потужностей та об’єктів будівництва;

— додаткові витрати на розвиток матеріально-технічної бази будівельної організації, якщо вони передбачені будівельним контрактом.

За підсумками розрахунку вартості будівництва показуються зворотні суми, тобто кошти, що повертаються замовнику після введення об’єкта в експлуатацію.

Викладена вище методика ціноутворення в інвестиційній сфері вкрай недосконала й громіздка та несе в собі рудименти командно-адміністративної системи.

Базисна вартість будівництва й визначена на її підставі договірна ціна обґрунтовується на фіктивному рівні цін і дезорієнтує інвестора, у деяких випадках ставить його у важке фінансове становище й може призвести до банкрутства.

Підрядчик також має великі труднощі через необхідність періодично переглядати й обґрунтовувати приріст цін на інвестиційні товари, що використовуються в будівництві (матеріали, деталі, напівфабрикати), вартість робочої сили й експлуатації буді­вельних машин та механізмів, а також інші статті витрат.

Методика визначення базисних цін будується на підставі нормування до прямих витрат планових нагромаджень, поточних витрат, що лімітуються, а також інших, які не залежать від прямих витрат.

Вартість будівельно-монтажних робіт охоплює витрати на мон­таж технологічного обладнання. Тобто вартість монтажу обладнання відділена від вартості самого обладнання й ураховується у складі витрат на зведення будівель, споруд.

Такий порядок ціноутворення не зацікавлює підрядчика в економії матеріалів, збереженні конструкцій, зниженні витрат на транспортування.

З розвитком ринкових відносин такий порядок ціноутворення веде до необґрунтованого зростання цін на всі елементи собівартості будівельно-монтажних робіт.

З урахуванням світового досвіду можна рекомендувати деякі пропозиції щодо вдосконалення ціноутворення в інвестиційній сфері України:

— уже на стадії обґрунтування доцільності інвестицій замовником мають розроблятись інвесторські кошториси, де визначається прийнятна на всіх стадіях інвестиційного процесу вартість будівництва;

— інвесторські кошториси на тендерах мають бути підставою для розроблення проектів цін на будівельну продукцію підрядчиків, що беруть участь у торгах;

— державні та недержавні інвестори мають змогу вибрати з підрядчиків тих, що пропонують ціни, нижчі закладених в інвесторських кошторисах;

— нормування поточних витрат, планових нагромаджень, інших витрат, що лімітуються, слід здійснювати до базису (прямих витрат, кошторисної собівартості), з якого має вилучатись вартість матеріалів, деталей і конструкцій;

— прогнозований рівень цін, збільшених розцінок споживчої одиниці будівельної продукції має коригуватись системою регіональних індексів цін, що склалися, а не встановлюватись стосовно граничних нормативів;

— кошториси підрядної фірми розробляються на підставі інвес­торських кошторисів з урахуванням можливого зниження рівня собівартості робіт як умови, що забезпечує перемогу на тендері;

— у підрядних контрактах слід розділити предмет договірної ціни: на будівельну частину (будівлі, споруди з інженерним обладнанням) і на технологічну (доставку, установку або монтаж технологічного обладнання), що дасть змогу проводити розрахунки між замовником і підрядчиком окремо за будівельні роботи та монтаж обладнання;