Сторінка
2

Україна під Польщею

запропонували обрати царем Сігізмундового сина Владислава, з умовою, що він має перейти на православ'я. Проте, Сігізмунд не відпускав Владислава, бо хотів сам бути царем. Почалася Окупація Москви польськими військами. Польща не відмовлялася від своїх «прав» на Москву навіть після того, як у 1613 р. на Земському Соборі обрано царя — Михайла Романова. В 1613-1614 рр. Владислав ходив на Москву, щоб «узяти сзое царство», але зазнав невдачі. Угодою про перемир'я на 1472 років затверджено за Польщею Смоленську та Чернігово-Сіверську землю. Року1632, під час міжкоролів'я після смерти Сігізмунда III, московське військо вирушило проти Польщі, але під Смоленськом зазнало поразки. Року 1634-го підписано Поляновський «вічний мир», яким остаточно закріплено за ЛитовськоПольською державою Смоленську та Чернігово-Сіверську землі, а Владислав зрікся претен-сій на московський престол. У цих польсько-московських походах українське козацтво брало поважну участь. У війську Сігізмунда під час облоги Смоленська було коло 30.000 козаків. Під час походу Владислава на Москву в 1618 році козаки врятували королевича від полону. Року 1632 польське військо мало яких 9.000 вояків, а козаків було 20.000 під командою гетьмана Тимоша Орендаренка. Вони брали Смоленськ, Калугу, Вязьму. Так, наприкінці XVI та на початку XVII ст. козаки почали відігравати щораз більшу ролю в історії Польсько-Литовської держави.