Сторінка
1
Цілі: ознайомити учнів з фізичними та хімічними властивостями кислот, правилами техніки безпеки під час роботи з кислотами; дати поняття про індикатори й витискувальний ряд металів; з'ясувати суть реакції обміну на прикладі взаємодії кислот з оксидами металів; розвивати вміння складати хімічні рівняння.
Обладнання: склянки, затискач, сірники, нагрівальний прилад, знаки правил техніки безпеки, картки з індивідуальними завданнями, проїзні квитки, карта маршруту, картки з формулами кислот для гри.
Реактиви: концентрована сульфатна кислота, хлоридна кислота, лимонна кислота, фенолфталеїн, лакмус, метилоранж.
Тип уроку: комбінований.
Хід уроку
I. Оголошення теми й завдань уроку
Учитель. Ми вирушаємо сьогодні з вами в подорож Кислотною країною, де зустрінемося ї численними її жителями — неорганічними та органічними кислотами, познайомимося з їх «зовнішністю», тобто фізичними властивостями, звичаями, тобто хімічними властивостями. Поїдемо ми з вами поїздом. Для проїзду вам необхідно придбати квитки у вагони 1-го, 2-го та 3-го класу. Виконаємо завдання.
II. Контроль і коригування знань
Учитель перевіряє роботу на індивідуальних картках. Учні, які працювали з ними, отримують квитки у вагон 3-го класу. У цей час робота в зошитах перевіряється шляхом взаємоперевірки — обміну зошитами. На дошці записано правильні відповіді.
Учитель. Квиток у вагон 1-го класу отримають ті, хто виконав завдання без помилок. Квиток у вагон
2-го класу отримають ті, хто припустився однієї-двох помилок, решта — у вагон 3-го класу.
III. Актуалізація опорних знань
Фронтальна бесіда
Учитель. Квитки куплено; перевіримо, чи всі готові до подорожі.
1. Які речовини називають кислотами?
2. В який спосіб можна визначити валентність кислотного залишку?
3. За якими ознаками класифікують кислоти?
IV. Вивчення нового матеріалу
Учитель. Отже, вирушаємо в подорож Країною кислот. Перша зупинка на станції «Інформаційній».
Станція «Інформаційна»
Приклад повідомлення учня
На перших етапах розвитку хімії визначення поняття «кислота» базувалося на експериментальне встановлених властивостях, а не на їх складі. Так, у XVII столітті панувала механічна теорія Ламері, згідно з якою здатність кислот розчиняти метали пояснювалася тим, що їхні частинки мають гострі кінці, а частинки основ — тупі. Під час взаємодії кислот з основами гострі кінці кислот входять у частинки основ, і, таким чином, дія кислот і основ припиняється.
На зміну цій теорії прийшла киснева теорія, яку висунув у 1778 році Лавуазье. За цією теорією, до складу всіх кислот входить Оксиген, зумовлюючи їх особливі властивості. Проте, встановлення вченими Деві та Гей-Люссаком (1810; 1814) складу хлоридної та флуоридної кислот і відкриття інших речовин, що не містять Оксигену, але мають властивості кислот, суперечило кисневій теорії.
Уявлення про кислоти, близькі до сучасних, висловив Деві (1814) у своїй водневій теорії кислот, згідно з якою кислотні властивості речовин зумовлені наявністю в них Гідрогену. Становленню цієї теорії сприяли праці хіміків Грема і Лібіха. Властивості кислот лежать в основі галузей їх застосування. Наприклад, хлоридну кислоту застосовують для одержання водню, хлоридів металів, виготовлення «нашатирю», у шкіряній промисловості — для обробки шкір перед хромовим чиненням, у харчовій промисловості.
Сульфатну кислоту застосовують у виробництві мінеральних добрив, барвників, пластмас; для очищення нафтопродуктів, у виробництві вибухових речовин, у легкій промисловості (виробництво штучного волокна, відбілювання тканин), кольоровій металургії (одержання Zn, Cu, Ni, Ag), у харчовій промисловості (виробництво крохмалю, патоки).
Нітратна кислота — виробництво нітратних добрив, лікарських препаратів, штучного шовку, як реактив у хімічних лабораторіях.
Ортофосфорна кислота — виготовлення фосфорних добрив, у харчовій і текстильній промисловості, у виробництві клею. У медицині — в разі недостатньої кислотності шлункового соку.
Учитель (робить висновок). Спільне в складі й будові кислот зумовлює загальні властивості кислот. Саме це ми повинні виявити на наступній зупинці.
1-й учень. Н3РО4 — ортофосфорна кислота, яку зазвичай називають просто фосфорною,— тверда, безбарвна, кристалічна речовина, нелетка, дуже добре розчиняється у воді.
Фосфорна кислота використовується для виробництва добрив, а крім того, для виробництва кормових добавок, як каталізатор в органічному синтезі, для надання кислуватого смаку безалкогольним напоям, для освітлення цукру.
2-й учень. HNO3 — безбарвна летка рідина, з різким запахом, на повітрі «димить», дуже добре розчиняється у воді. Нітратна кислота — основа для синтезу нітратних добрив, вибухових речовин, барвників, нітросполук, кіно- й фотоплівок, лікувальних речовин, наприклад, стрептоциду.
Нітратна кислота настільки сильний окисник, що може окиснювати різні органічні речовини й матеріали. Так, у разі дії концентрованої нітратної кислоти спалахують солома, папір, тирса, скипидар. Вона руйнує вовну, роз'їдає шкіру. Тому з нітратною кислотою потрібно поводитися дуже обережно.
3-й учень. H2SO4 — важка безбарвна оліїста рідина, без запаху. Дуже гігроскопічна, активно вбирає вологу. Змішується з водою у будь-яких співвідношеннях.
Сульфатна кислота — найважливіший хімічний продукт основної хімічної промисловості. Вона використовується для виробництва хло-ридної й оцтової кислот, деяких мінеральних добрив, вибухових речовин, органічних барвників, лікувальних препаратів, а також в акумуляторах, для висушування різних речовин, для очищення нафтових продуктів, у сільському господарстві — для боротьби з бур'янами (як гербіцид).
Учитель. А зараз — допоможіть кислотам знайти свої формули. Вкажіть, до яких кислот належить кожна з написаних формул. З літер, якими позначено правильні відповіді, ви отримаєте назву хімічного елемента.
Друга зупинка. Станція «Дегустаційна»