Сторінка
2

Економічні відносини власності. Поняття власності.Типи, форми і види власності

Поряд з перетворенням науки в безпосередній об'єкт і засіб виробництва на сучасному етапі розвитку науково-технічної революції виділяють ще такі її характерні риси:

1. Якісне перетворення всіх елементів продуктивних сил - предметів праці, знарядь виробництва, самого працівника, він перестає бути «обслуговувачем» машини.

2. Зміна характеру та змісту праці, наростання творчої складової в трудових операціях, перекладання основного тягаря виконавської праці «на плечі» машин.

3. Виникнення передумов ліквідації протилежності між розумовою та фізичною, управлінською та виконавською працею, соціального розподілу діяльності, вихід людини поза власне виробництво, з «царства необхідності» в «царство свободи».

4. Відкриття принципово нових джерел енергії, створення нових матеріалів з наперед визначеними властивостями.

5). Наростання ролі міждисциплінарних досліджень, поступова ліквідація «ізоляції» галузей наукового знання.

6. Значне підвищення ролі інформаційної діяльності, засобів масової інформації та комунікації.

З точки зору вирішення проблеми кризового стану у взаємовідносинах суспільства та природи найважливішою рисою науково-технічної революції є той факт, що вперше у їх взаємодії досягнута гранична, з точки зору охоплення, опосередкованість усіх природних факторів виробництва і тим самим відкриваються можливості для подальшого розвитку суспільства та його відносин з оточуючим природним середовищем як свідомо регульованого та контрольованого процесу. Здобутки науково-технічної революції створюють матеріальні передумови для запобігання глобальній екологічній катастрофі і виходу з кризового стану у взаємовідносинах суспільства та природи.

До основних сторін сучасної науково-технічної революції

можна віднести:

1) наукову - систематичне прогнозування та комплексне використання нових фундаментальних відкриттів у природознавстві та суспільних науках;

2) технічну - застосування принципово нових джерел енергії, нових матеріалів, комплексно-автоматизованих систем виробництва, а, також систем одержання, передачі та обробки інформації;

3) соціальну - зміна ставлення людини до природи в процесі подальшого пізнання її основних закономірностей розвитку і нового технологічного оволодіння оточуючим природним середовищем.

Одним з головних наслідків сучасної науково-технічної революції є якісна зміна основних продуктивних сил людства. Революція в продуктивних силах приводить до якісного стрибка в розвитку продуктивності праці і в можливостях природоперетворюючої діяльності суспільства. Такий стрибок в сучасних умовах можливий лише при заміні технології механічної обробки матеріалів технологією немеханічної обробки. Мова йде про таку дію на предмет праці, яка відбувається в мікросфері (на молекулярному, атомарному та субатомарному рівнях) і пов'язана з використанням нових властивостей предметів праці. У зв'язку з цим в науково-технічній революції виділяють такі основні напрямки:

1. Розвиток ядерної і термоядерної енергетики - використання енергії внутрішньоатомних зв'язків (останнім часом ентузіазм щодо цього напрямку НТР дещо знизився після катастрофи на Чорнобильській АЕС, однак пошуки в цьому напрямку не припиняються, зокрема в області «холодного» термоядерного синтезу), що повинно забезпечити нове, практично невичерпне джерело енергії, яке замінить вичерпні запаси органічного палива - нафти, газу, кам'яного вугілля і т.п.

2. Створення та широке застосування мікроелектроніки та електронно-обчислювальної техніки - механізація певних «рутинних» процесів людської мисленної діяльності, різке прискорення процесів накопичення та обробки інформації.

3. Комплексна автоматизація виробництва - перекладення функції обслуговування машин з людини на інші машини, звільнення робітника від ролі придатка верстата.

4. Розвиток глобальної системи телекомунікацій - перетворення планети на єдиний інформаційний простір, практично миттєвий доступ до інформації в будь-якій точці земної кулі і можливість враховувати стан взаємовідносин суспільства та природи у всій системі в цілому і в кожній з ЇЇ складових.

5. Розвиток генної інженерії та біотехнологій - можливість задавати наперед визначені властивості рослинам і тваринам, що використовуються в сільськогосподарському виробництві і забезпечення харчової бази людства без розширення застосування хімічних продуктів (цей напрямок в останні роки розвивається найшвидшими темпами, однак використання генетично модифікованих продуктів наштовхується на серйозний спротив екологів та громадськості у багатьох країнах світу, хоча науці поки що невідомо про випадки негативного впливу таких продуктів на здоров'я людей, однак і гарантій того, що цього не станеться в майбутньому, немає). Особливо перспективним вважається використання біологічних методів переробки промислових та побутових відходів, природних технологій у забезпеченні оптимальних умов людського існування.

Через аналіз основних напрямків науково-технічної революції її можна визначити як якісний стрибок у розвитку продуктивних сил сучасного суспільства, що характеризується вивільненням людини від безпосереднього управління технічними системами на основі переходу від механізованого виробництва до комплексно-автоматизованого, перетворенням науки на вирішальну продуктивну силу суспільства, безпосередній об'єкт і засіб праці, органічним поєднанням наукової та технічної революцій; це є найвища форма науково-технічного прогресу.

Хоча науково-технічна революція за своєю сутністю і має глобальний характер, її досягненнями користуються далеко не всі країни світу в рівній мірі. Чітко визначилася група індустріально розвинутих країн, які знаходяться в процесі переходу до стану постіндустріальних суспільств і які в повній мірі використовують здобутки сучасної науки і техніки. Досить швидкими темпами їх наздоганяє група так званих «нових індустріальних країн». Окрему групу складають колишні країни соціалістичного табору, в яких значна увага приділялась дослідженням в галузі фундаментальних наук, але існуюча соціально-політична система не сприяла швидкому впровадженню відкриттів у виробництво. Економічна криза, що охопила їх після краху соціалістично-бюрократичних режимів, різко скоротила в них можливості у розгортанні науково-технічної революції. Найменш НТР заторкнула країни так званого «третього» світу, які, звільнившись від колоніальної залежності, не змогли витворити власної національної державності, і проблеми внутрішньої консолідації заступили для них питання розвитку науки та техніки.