Сторінка
3

Похідні цінні папери

Покупець опціону пут сподівається, що після укладення контракту ринкова ціна на актив знизиться. Його потенційний дохід необмежений, а збитки залежать від розміру опціонної премії (рис. 9.3).

Для продавців опціонів кол (пут) функції доходу на графіку спрямовані в протилежні сторони (рис. 9.4, рис. 9.5). Продавці опціонів мають потенційно необмежені збитки й обмежений розміром премії дохід.

D — дохід; P — ринкова ціна на актив; Ц — опціонна премія; S — ціна страйк

Опціонні контракти можуть обертатися як на біржовому, так і на позабіржовому ринках. Якщо опціонний контракт укладається на позабіржовому ринку, то всі його параметри є предметом угоди двох сторін, а якщо на біржі, то вони мають стандартний характер, а його обіг підпорядкований біржовим правилам.

Потрібно звернути увагу на те, що покупці опціонних контрак­тів мають обмежені потенційні збитки та необмежений потенційний дохід. Продавці опціонів, навпаки, мають необмежені потенційні збитки й обмежений прибуток. Початкову маржу сплачують тільки продавці опціонних контрактів, бо вони ризикують більше, ніж покупці.

Котирування опціонів здійснюється за значенням премії, що встановлюється для конкретного контракту в момент укладання угоди в результаті попиту (пропозиції). Однак існує низка чинників (передусім це страйк), від яких залежить розмір премії. Розглянемо цю залежність на прикладі валютних опціонів.

Припустимо, що спот-курс долара дорівнює 5,3 грн. за 1 долар. Торгівля валютними опціонами на біржі ведеться за страйками з шагом 0,1 грн., так що можуть, наприклад, торгуватися опціони зі страйками 5,0; 5,1; 5,2; 5,3; 5,4; 5,5 тощо. Страйк, найбільш наближений до поточного спот курсу, називають центральним. У нашому випадку ним буде 5,3.

Якщо страйк менший поточного спот-курсу, то покупець кол-опціону має опціон у грошах; якщо дорівнює поточному спот-курсу — опціон на грошах; якщо страйк більший від нього, — опціон за грошима. Залежно від стану опціону змінюється й опціонна премія.

Прийнято вважати, що опціонна премія складається з внутріш­ньої вартості опціону та часової вартості. Внутрішня вартість дорівнює різниці між курсом і страйком, якщо опціон знаходиться в грошах, і нулю в інших випадках. Часова вартість залежить від багатьох факторів: поведінки ринкового курсу, його стійкості, часу тощо. Вид залежності часової вартості від страйку інтуїтивно зрозумілий: зміна ринкового курсу в майбутньому на такий, що не дуже відрізняється від сьогоднішнього спот-курсу найвірогідніша, тому тут часова вартість більша, ніж для значних змін курсу. Вона залежить і від часу, що залишається до закриття контракту. Чим він менший, тим нижча часова вартість.

Опціонна премія залежить від мінливості (волатилітету) вартості базового активу. Чим більша мінливість вартості базового активу, тим вищий ризик продавця опціону й опціонна премія (і навпаки).

Варант являє собою сертифікат, який дає право його власникові купити один вид цінного папера за фіксованою ціною у визначений термін.

Варанти випускаються в обіг не самостійно, а як складова інших цінних паперів для того, щоб зробити їх привабливішими. Наприклад, акціонерні товариства можуть випускати їх для придбання акцій за пільговою ціною. Власник варанту може реалізувати належне йому, як власнику такого цінного папера, спеціальне право на придбання визначеної кількості акцій, але за певних умов він може продати варант третій особі. У такому випадку цей документ є предметом купівлі-продажу.

У цілому, торгівля похідними цінними паперами виконує кілька функцій, найважливіші з них такі: страхування (хеджування) і гри на різниці цін.

Література

1. Про цінні папери і фондову біржу: Закон України від 18 черв. 1991 р. № 1201-ХІІ.

2. Биржевое дело: Учебник / Под ред. В. А. Галанова, А. И. Басова. — М.: Финансы и статистика, 2000. — 304 с.

3. Бланк И. А. Инвестиционный менеджмент: Учебный курс. — К.: Эльга-Н, Ника-Центр, 2001. — 448 с.

4. Гарнер Д., Оуэн Р., Конвей Р. Пособие Эрнст Энд Янг. Привлечение капитала: Пособие: Пер. с англ. — М.: Джон Уайли Энд Санз, 1995. — 464 с.

5. Гитман Л. Дж., Джонк М. Д. Основы инвестирования: Пер. с англ. — М.: Дело, 1999. — 1008 с.

6. Гольцберг М. А. Акционерные товарищества. Фондовая биржа. Операции с ценными бумагами. — К., 1992. — 95 с.

7. Губський Б. В. Інвестиційні процеси в глобальному середовищі. — К.: Наук. думка, 1998. — 390 с.

8. Гусева И. А. Практикум по рынку ценных бумаг. — М.: Юристъ, 2000. — 320 с.

9. Едронова В. Н., Мизиковский Е. А. Учет и анализ финансовых активов: акции, облигации, векселя. — М.: Финансы и статистика, 1995. — 272 с.