Сторінка
1

Етиловий спирт: характеристика, технології, використання

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Етиловий спирт

1. Загальна характеристика етилового спирту.

2. Особливості технології етилового спирту.

3. Асортимент лікеро-горілчаних виробів і їхня характеристика

Висновок

Література

Вступ

Спиртами називаються органічні речовини, молекули яких містять одну або кілька функціональних гідроксильних груп, з'єднаних з вуглеводним радикалом.

Вони можуть розглядатися тому як похідні вуглеводнів, у молекулах яких один або кілька атомів водню замінені на гідроксильні групи.

У залежності від числа гідроксильних груп спирти підрозділяються на одно -, дво -, триатомні і т.д. Двохатомні спирти часто називають гликолями за назвою найпростішого представника цієї групи – етиленгликоля (або просто гликоля).

Спирти, що містять більшу кількість гідроксильних груп, звичайно поєднують загальною назвою багатоатомні спирти.

По положенню гідроксильної групи спирти поділяються на:

1) первинні - з гідроксильною групою в кінцевої ланки ланцюга вуглецевих атомів, у якого, крім того, маються два водневих атоми (R-CH2-OH);

2) вторинні, у яких гідроксил приєднаний до вуглецевого атома, з'єднаному, крім ОН-групи, з одним водневим атомом [R-СН(ОН)-R1];

3) третинні, у яких гідроксил з'єднаний з вуглецем, що не містить водневих атомів [(R)С-ОН] (R-радикал: СН3, С2Н5 і т. д.)

У залежності від характеру вуглеводного радикала спирти поділяються на аліфатичні:

1) аліциклічні;

2) ароматичні.

На відміну від галогенпохідних, в ароматичних спиртів гідроксильна група не зв'язана безпосередньо з атомом вуглецю ароматичного кільця [3].

Спирти
Аліфатичні	ОН Аліциклічні	СН2ОН Ароматичні
СН3СН2ОН Етанол	Циклогексаном	Бензиловий спирт

По замісній номенклатурі назви спиртів складають з назви родоначального вуглеводню з додатком суфікса -ол. Якщо в молекулі кілька гідроксильних груп, то використовують умножаючу приставку: ди- (етандіол -1,2), три - (пропантриол-1,2,3) і т.д.

Нумерацію головного ланцюга починають з того кінця, ближче до якого знаходиться гідроксильна група. По радикально-функціональній номенклатурі назву роблять від назви вуглеводного радикала, зв'язаного з гідроксильною групою, з додатком слова спирт.

Структурна ізомерія спиртів визначається ізомерією вуглецевого кістяка й ізомерією положення гідроксильної групи.

Розглянемо ізомерію на прикладі бутилових спиртів.

У залежності від будівлі вуглецевого кістяка, ізомерами будуть два спирти - похідні бутану й ізобутану:

СН3

4 3 2 1 3 2 1

СН3 – СН2 – СН2 –СН2 – ОН СН3 – СН – СН2 – ОН

Бутанол - 1 2 метилпропанол -1 або ізобутиловий спирт

У залежності від положення гідроксильної групи при тім і іншому вуглецевому кістяку можливі ще два ізомерних спирти: