Сторінка
6

Прибуток підприємства. Суть, форми, та шляхи збільшення

Позитивна потреба в капіталі виникає у ті періоди часу, коли переважа­ють платежі, і навпаки, від'ємна (негативна) потреба в капіталі виявляється в періоди, коли надходження перевищують платежі. Саме забезпечення покрит­тя позитивної потреби в капіталі є одним із найважливіших завдань управлін­ня фінансами на підприємстві з метою збереження фінансової рівноваги.

Негативна ж потреба у капіталі (перевищення надходжень над видатка­ми), навпаки, може виступати як додаткове джерело фінансування.

Схема. Шляхи забезпечення підприємницької діяльності фінансовими ресурсами (збільшення капіталу)*

*"Фінанси України", 12'99 стр.36

На особливу увагу підприємців у сучасному розвитку підприємництва зас­луговує зовнішнє фінансування за допомогою позичкового капіталу, яке є кредитним фінансуванням і має використовуватися у підприємницькій діяль­ності ширше, ніж це відбувається нині, коли тільки за не­достатності власних джерел фінансування підприємець звертається у банк по кредит. Основним критерієм під час прийняття рішень про кредитування для позичальника повинно стати врахування дії фінансового важеля, так званого "ліверидж-ефекту", який при кредитному фінансуванні дає певну перевагу.

Необхідними складовими зростання доходів підприємницьких структур є:

— реформування податкового законодавства (держава може піти шляхом зниження податкового навантаження, що стимулюватиме вивільнення коштів підприємств для інвестицій, або застосування гнучкої системи податкових пільг і податкових канікул для інноваційних інвестицій);

— збільшення джерел інвестування — внутрішніх заощаджень і залучення зовнішніх ресурсів, що матиме як наслідок фінансове оздоровлення економі­ки в цілому;

— орієнтація на залучення стратегічного інвестора та розвиток фондово­го ринку. Головною метою стратегічного інвестора є концентрація власності й досягнення ефективності роботи підприємства у перспективі, а не одержання прибутку від тримання акцій у короткостроковому періоді. Велика розпоро­шеність акцій між дрібними акціонерами значно ускладнює ефективність уп­равління компанією. Неможливість продати акції приватизованих підприємств на фондовому ринку через їх неліквідність загострює цю проблему;

— розвиток системи правових гарантій захисту інвестора за допомогою хеджування: застави майна та страхування інвестиційних ризиків;

— забезпечення ефективного управління державними корпоративними частками;

— формування ефективної прозорої системи банкрутства підприємств як засобу фінансового контролю з боку держави та кредиторів;

— поліпшення технологічної структури виробництва з використанням науково-технологічних досягнень світового рівня;

— сприяння повноцінному функціонуванню ринку матеріально-технічних ресурсів;

— державне регулювання цін на продукцію монопольних утворень та роз­виток конкурентних відносин між суб'єктами господарювання.

Дуже актуальною проблемою для всіх підприємств України, є вдосконалення оподаткування прибутку. Відомо, що частка податків у чистому дохо­ді підприємства (якщо при цьому врахувати, що частиною чистого доходу є також обов'язкові відрахування, включені у витрати) значно перевищує прийнятий у світі оптимальний рівень вилучень з даного джерела (ЗО—35 %). Але не тільки в цьому— сутність проблеми. Можна було б змиритися з відрахуванням з чистого доходу в роз­мірі, який перевищує оптимальний рівень (який досягає, скажімо, 50 %). Головна проб­лема полягає в тому, що всі види відрахувань, які проводяться з доходів підприємства, знеосіблюються, втрачають зв'язок з підприємством — хоча деякі з відрахувань, тим часом, повинні його зберігати. Це стосується в першу чергу відрахувань на соціальне та медичне страхування. У всьому цивілізованому світі прийнято порядок, за якого під­приємства за рахунок своїх доходів оплачують страхові листи, а створювані на цій ос­нові страхові фонди використовуються для відшкодування відповідних затрат.

При ключовій ролі процесу формування прибутку динамічний розвиток виробництва неможливий без удосконалення системи розподілу прибутку. У 1998 році на виробничий розвиток було спрямовано 22% бюджетних коштів. Ця частка залишилася майже без змін у порівнянні з 1997 роком — 22,66%, але скоротилася на 5,6% щодо 1995 року.* Це негативно впливає на процес оновлення виробничих потужностей, впровадження нових технічних і техно­логічних досягнень.

Привертає увагу оцінка зв'язку між формою власності й результатами ді­яльності підприємств. В Україні ще не до кінця досліджено проблему впливу приватизації на показники прибутковості й продуктивності праці. На думку зарубіжних учених Праєра та Блекмана, у поведінці українських підприємств різних форм власності не спостерігається відмінностей, що

* Статистичний бюлетень за 1998 рік. — К. — 1999. — С. 44.

піддаються оцінці, бо основні валові показники роботи підприємств як державного, так і недер­жавного секторів економіки за останні роки погіршувалися одночасно.

Результати проведених досліджень свідчать, що у 1997—1998 роках обсяг прибутку у промисловості на підприємствах державної форми власності ско­ротився на 1299,2 млн. грн., колективної — на 4060,3 млн. грн., у приватних суб'єктів господарювання — на 16,7 млн. грн.*

* Статистичний бюлетень за 1998 рік. — К. — 1999. — С. 44.

Висновок

Розвиток ринкових відносин в економіці України потребує нових підходів до управління формуванням і розподілом прибутку. Тому й саме визначення прибутку зазнає певних змін. Не дивно, що в сучасних умовах серед вітчизня­них та закордонних учених існують різні точки зору на це поняття.