Сторінка
2

Запаси прісної води й проблема її забруднення

Підраховано, що на усі види водокористування витрачається 2200 км3 води на рік. Щоб розбавити стоки, використовується практично 20 % ресурсів прісної води світу. Учені підрахували, що щорічно на розведення стічних вод необхідно 30—35 тис км3 прісної води. Це призведе до того, що ресурси світового річкового стоку практично вичерпаються. 10 км3 річкової води стікаються в 1 км очищеної води. Хоча кількість прісної води не знижується, однак якість різко погіршується. Прісна вода тепер уже не годиться для вживання.

Щоб зупинити катастрофічне зниження якості прісних вод, людина зобов'язана змінити спрямованість своїх дій. Слід якнайшвидше ізолювати природний водний цикл від антропогенного. Це припускає перехід на замкнуте водопостачання, на маловідходну або навіть безвідходну технологію, яка супроводжуватиметься різким зниженням обсягів споживання води й очищених вод.

Запаси прісної води, як і раніше, великі. І все-таки не можна забувати, що в результаті нераціонального водокористування або забруднення вони можуть вичерпатися в кожному з районів світу. На жаль, кількість таких місць збільшується, при ньому охоплюються цілі географічні райони. 20 % міського і 75 % сільського населення світу не задовольняють свої потреби в прісній воді. Регіони відрізняються за обсягом споживаної ними води, на який сильно впливає рівень життя населення. Цей обсяг коливається від 3 до 700 л на добу на одну людину.

Багато чого залежить і від економічного розвитку географічного району. Відомо, що канадська промисловість використовує 84 % усього водозабору, у той час як Індія тільки 1 %. Найбільш водоємними галузями промисловості є сталеливарна, хімічна, нафтохімічна, целюлозно-паперова й харчова. Вони споживають практично 70 % усієї води, що використовується в промислових виробництвах. Середня цифра споживаної промисловістю води складає близько 20 %. Основним споживачем води слід визнати сільське господарство. Воно використовує приблизно 70—80 % усієї прісної води. Зрошуване землеробство охоплює лише 15—17 % площі сільськогосподарських угідь, але дає половину всієї продукції. Близько 70 % бавовнику вирощується на полях завдяки зрошенню.

Сумарний стік рік СНД за рік — близько 4720 км. Однак викликає стурбованість те, що водні ресурси розподілені вкрай нерівномірно. У найбільш густо-населених районах, де живе близько 80 % населення, добре розвинуті промисловість і сільське господарство, водні ресурси складають усього близько 20 %.

У залежності від коливань клімату змінюється і стік рік. До того ж і людина сказала своє вагоме слово в цьому процесі.

Через постійне забруднення в багатьох країнах значно скорочуються запаси прісних вод.

Забруднення водойм

Стічні води промислових підприємств забруднюють прісні водойми. Це ж стосується і населених пунктів, які теж забруднюють воду. У результаті цього забруднення повністю змінюються фізичні властивості води (підвищується температура, зменшується прозорість, з'являються забарвлення, присмаки, запахи). Виникають плаваючі речовини, що знаходяться на поверхні води; на дні осідає осад. Склад води повністю змінюється: збільшується вміст органічних і неорганічних речовин, з'являються токсичні речовини, зменшується вміст кисню, змінюється активна реакція" середовища й ін. Також відбуваються зміни в якісному й кількісному бактеріальному складі, виникають хвороботворні бактерії Така вода непридатна для пиття. Вона навіть не годиться для технічних потреб, звичайно ж, рибогосподарських цілей. Загальні умови скидання стічних вод будь-якої категорії в поверхневі водойми обумовлюються їхньою народногосподарською значимістю й характером водокористування. Після скидання стічних вод можливим є незначне погіршення якості води у водоймах, але це не повинно помітно позначатися на можливості подальшого використання водойми як джерела водопостачання, для культурних спортивних заходів, рибогосподарських цілей.

За виконанням умов скидання виробничих стічних вод у водойми зобов'язані стежити санітарно-епідеміологічні станції і басейнові управління.

Існують нормативи якості води у водоймах. Відомо два види водокористування. До першого належать ділянки водойм, що використовуються як джерело для централізованого або нецентралізованого господарсько-питного водопостачання, а також для водопостачання підприємств харчової промисловості. До другого виду відносять ділянки водойм, які використовуються для купання, спорту і відпочинку населення, а також ті водойми, що розташовані в межах населених пунктів.

Тільки органи державного санітарного нагляду мають право зараховувати водойми до різних видів водокористування з огляду на перспективи їх використання.

Нормативи якості води поширюються на створи, розташовані на проточних водоймах на 1 км вище від найближчого за течією пункту водокористування. Непроточні водойми мають такі створи на 1 км в обидва боки від пункту водокористування.

Зараз приділяється багато уваги питанням запобігання й усунення забруднення прибережних районів морів. Нормативи якості морської води, які повинні забезпечуватися при скиданні стічних вод, стосуються не тільки районів водокористування у відведених межах, але й створів на відстані 300 м убік від цих меж. Вміст шкідливих речовин у морі повинен відповідати нормам ГДК, що встановлені за санітарно-токсикологічними, загальносанітарними І органолептичними лімітними показниками шкідливості. Море на цьому етапі не є виключно джерелом водопостачання. Воно також розглядається як лікувально-оздоровчий, культурно-побутовий фактор.

Забруднюючі речовини, що стікаються в ріки, озера, водоймища й моря, порушують сталу рівновагу водних екологічних систем. Водні джерела, завдяки природним процесам, які у них протікають, можуть іноді частково або навіть повністю відновити чистоту води. Однак це загрожує появою вторинних продуктів розпаду забруднень, які дуже негативно впливають на якість води.

Самоочищенням води називається сукупність взаємозалежних гідродинамічних, фізико-хімічних, мікробіологічних і гідробіологічних процесів, що призводять до відновлення первісного стану водного об'єкта.