Сторінка
4

Приватизація як основна умова пожвавлення інвестиційної діяльності

Крім того, деякі інвестори, знаючи про брак коштів у працівників і керівників підприємств, пропонують їм сплатити за них суму, необхідну для викупу акцій на пільгових умовах. При цьому такі інвестори можуть акумулювати пакет акцій підприємства за ціною, значно нижчою, ніж при конкурентному продажу, працівники ж одержують кошти (тобто фактично вже на цьому етапі відбувається процес вторинного продажу) чи додаткову частку акцій.

Серед конкурентних способів продажу необхідно виокремити такі, що пов'язані з надходженням коштів — як унаслідок прямого придбання, так і у процесі виконання інвестиційних зобов'язань.

Сертифікатні аукціони за ПМС і КС не приводять до прямого надходження коштів через специфіку своїх засобів платежу. Природно, що такий вид продажу не несе за собою будь-якої відповідальності покупця за подальший розвиток підприємства. Сертифікатні аукціони дають можливість лише попередньо визначити ринкову ціну того чи іншого пакета акцій підприємства.

Під час продажу акцій на сертифікатних аукціонах відбувається певне їх розпорошення, тому навіть привабливому в економічному сенсі підприємству важко знайти покупця для придбання досить великого пакета акцій, який би міг виступити в ролі інвестора. Такий інвестор може з'явитися тільки на вторинному ринку цінних паперів, але для цього потрібний розвинений фондовий ринок, якого у нас, на жаль, ще немає. Проте інвестори за допомогою українських фірм-посередників все-таки мають можливість придбати досить великі пакети акцій за малою ціною. Як правило, це портфельні інвестори, які зацікавлені отримати прибуток на перепродажу акцій. Такий вид продажу дуже зручний для них, оскільки не вимагає від них ніяких зобов'язань щодо подальшої долі підприємства.

Найбільше коштів приносить у державний бюджет продаж акцій на фондових біржах і грошових аукціонах. У такому разі вся сума коштів, отримана за пакети акцій, надходить державі. Однак при цьому покупець знову-таки просто оплачує вартість пакета акцій і не хвилюється за внесення будь-яких інвестицій. Успішна робота підприємства цікавить більшість таких покупців лише з погляду спекулятивного підвищення вартості придбаних акцій.

Процедура проведення грошових аукціонів значно дешевша, ніж проведення інвестиційних тендерів. Вона не потребує великих витрат на західних консультантів і попередню реструктуризацію підприємств. Крім того, такі аукціони дають змогу брати в них участь усім потенційним інвесторам. Вони надають рівні умови як для вітчизняних, так і іноземних інвесторів, не встановлюючи при цьому якихось обмежень. На відміну від інвестиційних конкурсів грошові аукціони не мають потреби у створенні системи контролю за дотриманням інвестиційних чи інших зобов'язань. Великою перевагою таких аукціонів є те, що їх можна проводити дуже швидко із залученням до торгів великої кількості учасників. Інвесторів тут приваблює більш "прозора" порівняно з комерційними конкурсами процедура визначення переможця.

Проте окремих інвесторів, які планують надалі вкладати великі суми грошей у розвиток підприємства, може не влаштовувати спекулятивно підвищена вартість пакетів акцій, гроші за які не надходять в об'єкт інвестицій. Для залучення таких інвесторів розроблено процедуру проведення некомерційних конкурсів. При такому способі продажу пакет акцій реалізується за попередньо визначеною ціною, а вирішальними чинниками при обранні переможця стають його бізнес-план і зобов'язання щодо реконструкції і розвитку підприємства. У цьому разі у державний бюджет надходить значно менша сума грошей як сплата за придбане майно, однак саме підприємство одержує необхідні йому кошти для реорганізації і переозброєння. Крім того, такий покупець бере на себе зобов'язання щодо збереження, а можливо, і збільшення кількості робочих місць, упровадження нових технологій, організації роботи та ін. Фактично держава при цьому нічого не втрачає, оскільки через деякий час податкові надходження від роботи приватизованих у такий спосіб підприємств значно перевищать суму, яку можна було одержати в результаті продажу підприємств іншими способами. Втім, такі надходження у державний бюджет стануть можливими лише через певний час за умови, що економічна ситуація у країні буде сприятливою для цього.

Проміжним варіантом є продаж на комерційних конкурсах. При цьому переможцем стає покупець, який пропонує найвищу ціну за пакет акцій. Проте, крім внесення обов'язкових коштів, покупець зобов'язаний виконати фіксовані умови проведення конкурсу, тобто здійснити низку заходів, спрямованих на розвиток підприємства. Саме за таким принципом планується проводити зараз міжнародні конкурси за участю фірм-радників. Фірмами-радниками будуть всесвітньо відомі консалтингові фірми, які разом із представниками ФДМУ розроблятимуть фіксовані умови при проведенні конкурсів, а також оцінюватимуть разом з конкурсною комісією пропозиції потенційних покупців.

Список використаної літератури

1. Рынок, предприятия и предпринимательская деятельность в Украине. — К.: Укр-архстрой-информ, 1993. — 120 с.

2. НемчинскийА. Б., ЗаикинП. Экономическое обоснование инвестиций в условиях формирования рыночных отношений. — М.: Стройиздат, 1991. —152 с.

3. Николаев В. П. Введение в рыночную экономику строительства. — К.: Бу-дивэльнык, 1991.— 152 с.

4. Радченко В. Нужно ли нам бояться дефицитного бюджета? // Экономика и жизнь.— 1991. — № 46. — С. 9.

5. Райзберг Б. А. Рыночная экономика // Деловая жизнь. — 1993. —№ 1. — С. 5-93.

6. Селигмен Б. Основные течения современной экономической мысли. — М.: Наука, 1968.

7. Симоненко К. Чему до сих пор не перестает удивляться Всемирный банк // Бизнес. — 1999. — № 9. — 1 марта. — С. 14.

8. Степанов Д. В., Федоренко В. Г. До питання про іноземні інвестиції в Україні // Про приватизацію: Держ. інформ. бюл. — 2001. — № 1 (101). — С. 19-21.