Сторінка
2

Оцінка динаміки якості поверхневих вод басейну р. Дніпро

Аналіз екологічного стану поверхневих вод басейну у 1987 році виконувався на 109 контрольних створах 40 водотоків за 55 параметрами водного середовища, а у 1992 році - на 103 створах 41 водотоку за 44 параметрами. Як вже відмічалось, надійність оцінки якості вод залежить від надійності екологічної інформації, яка використовується. Нажаль, у різні роки істотно змінюється як кількість пунктів, так і перелік параметрів контролю якості води та строки і періодичність відбору проб, що не може не впливати на результати аналізу екологічної ситуації. Проте, достатньо великий обсяг інформації дозволяє з певним ступенем надійності оцінювати стан поверхневих вод басейну в цілому.

Результати водогосподарської (за рибогосподарськими нормативами) та екологічної оцінки якості води річок свідчать про те, що екологічний стан водотоків басейну в цілому в 1987 році був кращим, ніж у 1992. У якості інтегральної водогосподарської оцінки використано коефіцієнт забрудненості. Розрахунки виконано за офіційно затвердженою методикою "Рекомендации по применению обобщенного показателя для оценки уровня загрязненности природных вод - коеффициента загрязненности" (1982 р.) У якості базових нормативів використано рибогосподарські ГДК забруднюючих речовин, як більш жорсткі. Аналіз цих результатів свідчить про те, що коефіцієнт забрудненості поверхневих вод (КЗ) у 1992 році як і екологічний індекс був вищим у порівнянні з 1987 роком.

У 1987 році більшість пунктів контролю басейну Дніпра (37,6% створів) за екологічним індексом, розрахованим за середніми значеннями показників, можна було віднести до ІІІ категорії («досить чисті води»); а у 1992 році кількість пунктів такої категорії дорівнювала лише 17,5%. У 1987 році в 34,9% створів якість води виходила за межі ІІІ категорії (тобто ці води відносилися до категорій забруднених), а в 1992 році кількість таких створів дорівнювала 54,4%. Відповідно, за екологічним індексом, розрахованим за найгіршими значеннями показників у 1987 р., більшість створів (49,5%) можна було віднести до III-IV категорії, а у 1992 році 52,4% створів - до IV-V категорії.

Динаміка якості вод водосховищ дніпровського каскаду виражена не так яскраво, як це спостерігається у річках басейну Дніпра. Проте якість води водосховищ у 1992 році була гіршою у порівнянні з 1987 роком. Зокрема у 1987 році за максимальними значеннями екологічного індексу до категорії "чистих вод" відносилось 53,1% пунктів спостережень, а у 1992 році - лише 35,6%.

Необхідно звернути увагу на те, що за узагальненими екологічними індексами можливо оцінити лише загальну екологічну ситуацію. Для розуміння того, які саме складові екологічного індексу зазнали змін, необхідно розглянути динаміку блокових індексів якості води. При екологічній оцінці найбільш суттєвим є значення індексу трофності, що пов'язане з великою кількістю показників, за якими він розраховується, та особливостями функціонування водних екосистем басейну (для річок басейну характерна природна висока трофність). Достатньо високі значення показників індексу сольового блоку для деяких південних районів пов'язані з певними недоліками "Методики ." за якою проводились розрахунки. Для цих вод характерною (природною) є висока мінералізація у зимовий період, що завищує оцінку ступеню забрудненості вод за показниками сольового складу. Саме тому доцільно розробити спеціальну шкалу якості даної категорії вод (перехідних між прісними та солонуватими).

Співставлення даних дозволяє зробити висновок про те, що у 1992 році екологічна оцінка якості води річок басейну Дніпра за блоковими індексами (розрахованими як за середніми значенням, так і за найгіршими) свідчить про погіршення у порівнянні з 1987 роком якості води перш за все за показниками сольового складу та токсичної дії.

При виконанні порівняння між окремими часовими періодами використовувались середні значення індексів (інтегральних та блокових). Слід зауважити, що такий підхід до порівняння часових рядів має очевидні недоліки. Втім, оскільки, по-перше, ряди даних за 1997-1999 рік мають достатню довжину (20-30 спостережень на кожний пункт контролю), та по-друге, цей період порівнюється з двома суттєво відмінними роками (1987 та 1992), це до певної міри виправдовує саме такий спрощений підхід, що базується на моделі варіаційної статистики.

Аналіз екологічної інформації дозволяє зробити висновок про те, що за період з 1987 по 1992 рік якість води у 64,58% пунктів залишилась без змін, за окремими показниками складу поверхневих вод покращалась у 20,14% пунктів, та у 15,28% стала гіршою.

За період з 1992 по 1999 рік без змін якість води збереглася у 46,15% пунктів, стала кращою у 53,15% та лише у 0,7% пунктів стала гіршою.

Порівняння зміни екологічного стану з 1987 року по 1999 рік свідчить про те, що у 31,47% пунктів якість води залишається без змін, покращання якості води спостерігається у 58,04% пунктів спостережень. Погіршення якості води зафіксовано у 10,49% пунктів.

Таким чином з 1992 по 1999 рік спостерігається тенденція до покращання екологічного стану басейну р.Дніпро. Особливо необхідно підкреслити, що ця тенденція висвітлюється у порівнянні і з 1987 роком, що дозволяє з достатньою мірою впевненості говорити про обгрунтованість даного висновку, так як за цей період спостерігалися різні кліматичні умови. Певним чином на зміні екологічної ситуації у басейні р. Дніпро позначилась загальна тенденція до зниження антропогенного навантаження через спад виробництва в Україні. В той же час погіршення екологічного стану в ряді пунктів басейну р. Дніпро потребує спеціального розгляду для виявлення причин погіршення та тлі загальної тенденції до покращання. Потребує також аналізу відсутність зміни якості води майже у 32% пунктів контролю.