Сторінка
1

Оцінка впливу гіпсового карсту на стік хімічних речовин у верхній частині басейну Дністра

Оцінена частка підземного водного стоку та стоку сульфатів у карстовій водоносній системі західних областей України. Визначений об’єм гіпсу, що виноситься підземними водами з товщі сульфатних відкладів.

Закарстовані породи широко розвинуті на території Придністров'я. Завдяки значному поширенню вапняків та гіпсів, що на значних площах розташовані на незначній глибині, а подекуди виходять на денну поверхню, тут дуже широко розвинуті поверхневі карстові форми – западини, лійки, понори. Території з напівпокритим та відкритим карстом справляють істотний вплив на формування як ресурсів поверхневих та підземних вод, обумовлюючи перерозподіл стоку, так і хімічного складу природних вод [Дрозд, 1966, Иванов, Дрозд, 1969].

Хімічний склад руслових вод басейну Дністра формується у різних грунтово-геологічних та кліматичних умовах. У гірській частині Дністер та його притоки проходять по піщано-глинистих породах флішу, аргілітах, пісковиках, бідних розчинними солями. Велика кількість опадів, літологічний склад порід та характер ґрунтів обумовлюють малу мінералізацію річкових вод. Наявність у передгір’ях Карпат мінералізованих вод соляних родовищ (Солотвинське родовище кам’яної солі, Калуське родовище калійних солей та інші) справляє вплив на хімічний склад річкових вод, обумовлюючи збільшення у них вмісту хлоридних іонів. Однак, завдяки значній кількості опадів, мінералізація річкових вод не перевищує 300 мг/дм3.

Дещо інакше формується хімічний склад поверхневих вод лівих приток Дністра. На них тут справляють вплив багаті карбонатами та сульфатами неогенові та більш древні відклади. Розвиток карсту в середовищі вапняків та гіпсів сприяє збагаченню підземних вод сульфатами, гідрокарбонатами та іонами кальцію. Розвантаження збагачених такими іонами вод у річкову мережу сприяє підвищенню мінералізації річкових вод.

Зазначене обумовило необхідність оцінки впливу карсту на водний та хімічний стік річок верхньої частини басейну Дністра.

Одна з найяскравіших форм міграції речовини, що безперервно відбувається на Землі - кругообіг води. Хоча маса води в річках та атмосфері становить дуже незначну частку загальної кількості її на Землі, саме ця частина гідро­сфери є найдинамічнішою. Завдяки тому що вода, після повітря, є найбільш рухливою речовиною на Землі, вона є головною причиною руху інших хімічних сполук [Алекин, Бражникова, 1964]. Річкова вода, у свою чергу, є найактивнішою частиною гідросфери і в процесі стоку здійснює величезну роботу по перенесенню розчинених речовин в океани.

Результати багаторічних спостережень за стоком та хімічним складом води Дністра та його приток, виконаних підрозділами Гідрометслужби, дозволили оцінити вплив карсту на хімічний стік.

На території досліджень стік формується переважно в зимово-весняний період (лютий-травень) завдяки таненню снігу та випадінню дощів, а також у теплий період року під час випадіння дощів зливового характеру. На більшій частині території у період весняної повені проходить 40-50 % річного стоку. Формування хімічного складу руслових вод у період повені здійснюється переважно за рахунок поверхневого стоку. У залежності від метеорологічних умов зимово-весняного періоду мінералізація цих вод коливається у значних межах. Як видно з таблиці 1, вміст сульфат-іонів (іона, який є індикатором розвитку сульфатного карсту) зростає в зоні розвитку сульфатних відкладів – починаючи з ділянки нижче водпоста Самбір до водпоста Заліщики.

Таблиця 1. Осереднені за сезон значення вмісту сульфат-іонів у воді Дністра, мг/дм3

Зростання вмісту сульфатів у цій зоні спостерігається в усі сезони, однак найбільш характерне воно для періоду межені – літньої та зимової. В цей період вміст сульфатів коливається від 30-35 мг/дм3 по посту Самбір до 55-80 мг/дм3 по посту Заліщики. Деяке зниження вмісту сульфатів на ділянці Заліщики – Жванець (до 43-60 мг/дм3) обумовлене, певно, надходженням вод лівобережних притоків, водозбірні басейни яких знаходяться за межами зони розвитку гіпсів. Подальше незначне підвищення вмісту сульфатів (до 52-66 мг/дм3) можна пояснити розвантаженням вод глибокозалягаючих водоносних горизонтів.