Сторінка
1

Стійкість роботи промислових об'єктів у надзвичайних ситуаціях

План

1. Основи стійкості роботи об’єктів

2. Оцінка стійкості об’єкта проти впливу вражаючих факторів

1. Основи стійкості роботи об’єктів

Стійкість роботи об'єкта – це здатність його в надзвичайних ситуаціях випускати продукцію у запланованому обсязі, необхідної номенклатури і відповідної якості, а у випадку впливу на об'єкт вражаючих факторів, стихійних лих та виробничих аварій – в мінімально короткі строки відновити своє виробництво. Залежить вона від таких основних факторів: розміщення об'єкту відносно великих міст, об'єктів атомної енергетики, хімічної промисловості, великих гідротехнічних споруд, воєнних об'єктів та ін.; природнокліматичних умов, технології виробництва; надійності захисту працюючих, населення від впливу вражаючих факторів, наслідків стихійних лих і виробничих аварій, катастроф; надійності системи постачання об'єкту всім необхідним для виробництва продукції (паливом, мастилами, електроенергією, газом, водою, хімічними засобами захисту рослин, ветеринарними засобами, мінеральними добривами, запасними частинами, технікою та ін.), здатності інже­нерно-технічного комплексу протистояти надзвичайним ситуаціям; стійкості управління виробництвом і ЦО, психологічної підготов­леності керівного складу, спеціалістів і населення до дій в екстре­мальних умовах; навченості командно-керівного складу ЦО об'єкту і населення правильно виконувати комплекс заходів цивільної оборони; масштабів і ступеня вражаючої дії стихійного лиха, ви­робничої аварії, катастрофи чи зброї і підготовленість об'єкту до ведення рятувальних та інших невідкладних робіт для відновлення порушеного виробництва. Дані фактори визначають і основні ви­моги стійкості роботи об'єктів у надзвичайних ситуаціях та шляхи її підвищення.

Більш підготовленими до стійкої роботи будуть ті об'єкти, які реально оцінять фактори, їх несприятливий вплив на виробництво і розроблять відповідні заходи. Завчасне проведення організацій­них, агрохімічних, агротехнічних, інженерно-технічних, ветеринар­но-санітарних, лісотехнічних, лісогосподарських, меліоративних та інших заходів максимально знизить результати впливу вражаючих факторів мирного і воєнного часу на людей, сільськогосподар­ських тварин і створить сприятливі умови для швидкої ліквідації наслідків надзвичайної ситуації.

2. Оцінка стійкості об’єкта проти впливу вражаючих факторів

Для розробки заходів підвищення і забезпечення стійкості ро­боти об'єктів у надзвичайних ситуаціях необхідно оцінити стій­кість об'єкту проти випливу вражаючих факторів.

Вихідними даними для проведення розрахунків стійкості об'єк­та до ураження є: максимальні значення параметрів можливих вражаючих факторів і характеристики елементів об'єкта.

Параметри вражаючих факторів можна одержати у штабі ЦО або визначити розрахунковим способом.

Руйнування житлових будинків, виробничих приміщень, тва­ринницьких комплексів, споруд різного виробничого призначення може бути у воєнний час від вибухової хвилі, в мирний час від аварій різного характеру, ураганів і землетрусів. Дія ударної хвилі на об'єкт характеризується складним комплексом навантажень: надмірним тиском, тиском відбивання, тиском швидкісного напору, тиском затікання, навантаженим від сейсмовибухових хвиль.

Все це буде залежати від виду і потужності вибуху, відстані до об'єкта, конструкції й розмірів елементів об'єкта, орієнтації відносно вибуху, розміщення будівель і споруд, рельєфу місцевос­ті, характеру аварії, сили землетрусу чи бурі.

Врахувати їх разом для кожного об'єкта неможливо. Тому опір конструкцій дії вибухової хвилі прийнято характеризувати над­мірним тиском у фронті ударної хвилі який призводить до слабких, середніх і сильних руйнувань.

Осередки ураження при землетрусах за характером руйнувань будівель і споруд можна порівняти з осередками ядерного ура­ження. Тому оцінку можливих руйнувань при землетрусах можна проводити аналогічно оцінці руйнувань при ядерному вибуху. Як критерій необхідно брати не максимальний надмірний тиск у фронті ударної хвилі а максимальну силу землетрусу в ба­лах за шкалою Ріхтера

Вихідними даними для оцінки фізичної стійкості є конструк­тивні особливості елементів, їх форма, габарити (довжина, шири­на, висота, діаметр та ін.), характеристики міцності та інші.

Послідовність проведення оцінки:

– визначення максимального надмірного тиску ударної хвилі, сейсмічної хвилі чи сили бурі, яка очікується на об'єкті;

– виділення основних елементів на об'єкті (тваринницькі ферми, склади, майстерні, комбікормовий цех, цехи переробки та ін.), від яких залежатиме функціонування об'єкта і виробництво продукції;

– оцінка стійкості кожного елемента об'єкта;

– порівняння розрахованої межі стійкості об'єкта з очі­куваним максимальним надмірним тиском ударної хвилі сейсмічної хвилі чи сили бурі.

– визначення ступеня можливих руйнувань за таблицею резуль­татів оцінки для елементів об'єкта при можливому і максималь­ному значенні надмірного тиску, тиску сейсмічної хвилі чи сили бурі і можливі при цьому втрати (відсотки).