Сторінка
1

Найважливіші таксономічні одиниці в класифікації рослинного світу

Планета Земля, як суша, так і океан, заселені рослинами і тваринами. Нині класифікації, що є гербарне сховище, що є флористичний список, первинні знання про анатомію і морфологію рослин, проблема «виду» у біології; сучасний стан установлень близько 500 000 видів рослин і більш 1 000 000 видів тварин. Класифікацією організмів і з'ясуванням їхніх еволюційних взаємин займається особлива «галузь» біології, називана СИСТЕМАТИКОЮ.

Систематика

Систематика - розділ біології, присвячений опису, позначенню і класифікації по групах всіх існуючих і вимерлих організмів, установленню родинних зв'язків між окремими видами і групами видів.

Основні задачі систематики - визначення за допомогою порівняння індивідуальних і специфічних особливостей шкірного виду і надвидових таксонів, з'ясування їх приватних і загальних властивостей.

Систематична категорія

Таксономическая категорія

Систематична категорія - група організмів, об'єднана визначеним ступенем споріднення, загальними рисами будівлі і функціональних особливостей.

Основними систематичними категоріями є: вид, рід, сімейство, загін і порядок, клас, тип і царство.

Особливості розвитку біології в XVI-XVII ст. багато в чому визначалися практичними потребами капіталістичного господарства, що розвивалося, насамперед його аграрного сектора, соціально-класовими потрясіннями, ростом впливу матеріалістичної філософії на природознавство в цілому і біологію зокрема, інституціоналізацією наукової діяльності. На зміну середньовічній феодальній спрощеній культурно-побутовій сфері життєдіяльності приходити буржуазний спосіб життя, що сформувався в середовищі міської бюргерської культури. Його найважливішими атрибутами були, зокрема, квітництво і садівництво. У XV-XVI ст. споживи медицини обумовили поява різного роду травників, а потім і створення “аптекарських садів”, що згодом перетворилися в ботанічні сади; широко розвивалася практика збору гербаріїв. Світ тварин теж стає об'єктом інтересу. В епоху Відродження значно удосконалюється організація конярства і кінних заводів. А при дворах багатьох європейських правителів створюються навіть дійсні зоопарки. На такім тлі підвищується інтерес до рослини і тварини як такому. Як зовсім справедливо відзначав першовідкривач італійського Відродження Я. Буркхард, “усім цим була . створена . сприятливий ґрунт для розвитку наукової зоології, як і ботаніки”.

Значні зміни відбуваються в способі біологічного пізнання — виробляються стандарти, критерії і норми дослідження органічного світу. На зміну стихійності, спекулятивним домислам, фантазіям і марновірствам поступово приходити установка на об'єктивне, доказове, емпірично обґрунтоване знання. Завдяки колективним зусиллям учених багатьох європейських країн така установка забезпечила поступове нагромадження колосального фактичного матеріалу. Значну роль у цьому процесі зіграли Великі географічні відкриття, епоха яких розсунула світоглядний обрій європейців — смороду довідалися безліч нових біологічних, геологічних, географічних і інших явищ. Фауна і флора знову відкритих країн і континентів не тільки значно розширили емпіричний базис біології, алі і порушили питання про його систематизацію.

Величезна описова накопичувальна робота, проведена в XVI-XVII ст. у біології, мала важливі наслідки. По-перше. вона розкрила реальне різноманіття рослинних і тваринних форм і намітила загальні шляхи їхньої систематизації. Якщо в ранніх ботанічних описах (О. Брунфельса, И. Боку, К. Клузіуса й ін.) ще відзначається безліч непослідовностей і відсутні чіткі принципи систематизації і класифікації, те вже М. Лобеллій. К. Баугін і особливо А. Цезальпино закладають програму створення штучної систематики (получившую свій розвиток у роботах Ж.Л. Турнефора, штучна система якого була загальноприйнятої наприкінці XVII — першій половині XVIII в.), а И. Юнг дає теоретичний орієнтир на розвиток природної систематики рослин, що одержавши розвиток у працях Р. Моррісона і Дж. Рея.

У цей же час здійснюється і систематизація зоологічного матеріалу, насамперед такими вченими-енциклопедистами, як К. Геснер і У. Альдрованди. Закладаються основи приватних галузей зоології — ентомології (Т. Моуфет), орнітології (П. Белон), іхтіології (Г. Рондель). Найсильніший імпульс розвитку зоології був даний винаходом мікроскопа. Виявлення світу мікроорганізмів А. ван Левенгуком зробило воістину революціонізуючий вплив на розвиток біології, а Ф. Стелутти одним з перших застосував мікроскоп для вивчення анатомії тварин, зокрема комах.

По-друге, накопичувальна біологічна робота в XVI— XVII вв. значно розширила зведення про морфологічні й анатомічні характеристики організмів. У працях Р. Гука, Н. Грю, Я. Гельмонта, М. Мальпиги й ін. одержала розвиток анатомія рослин, були відкриті клітинний і тканевий рівні організації рослин, сформульовані перші здогади про роль листів і сонячного світла в харчуванні рослин. Установлення підлоги в рослин і впровадження експериментального методу в ботаніку — заслуга Р.Я. Камерариуса; садівник Т. Ферчаильд (не пізніше 1717 р.) створив перший штучний рослинний гібрид (двох видів гвоздики). На основі штучної гібридизації удосконалювалися методи штучного запилення, закладалися віддалені передумови генетики.

Важливою віхою в розвитку анатомії стала творчість А. Везалия, що исправили ряд великих помилок, що укоренилися в біології і медицині з часів античності. М. Сервет, що упав жертвою протестантського релігійного фанатизму, і У. Гарвей досліджували проблему кровообігу. У. Альдрованди звернувся до традиції античної ембріології, а його учень В. Койтер, систематично вивчаючи розвиток курячого зародка, заклав основи методології експериментального ембріологічного дослідження. М. Фаллопий і Б. Євстахій проводять порівняння структури людського зародка і дорослої людини, з'єднуючи тим самим анатомію з ембріологією. На аристотелівсько-телеологічній основі формувалися перші теоретичні концепції в ембріології (Фабриций з Аквапенденге). У XVII в. складається синтез анатомії і фізіології, виникає передумови структурно-функціонального підходу (Г. Азелли, Ж. Поке, Ф. Глиссон, Р. дс Грааф і ін.)