Сторінка
1

Парнокопитні і непарнокопитні ссавці

1.Парнокопитні і непарнокопитні ссавці.

Актуальність теми:

У світовій фауні відомо близько 4000 видів ссавців, у межах СРСР – 359 з них на Україні - 108 Поширені по всій планеті, за винятком материкової частини Антарктиди.

Ссавці виникли у першій половині мезозойської ери, очевидно, у тріасовому періоді. Їх предками вважають примітивних звірозубих рептилій, які за деякими ознаками наближались до ссавців: зуби містилися у комірках і були диференційовані на різці, ікла і кутні, мали вторинне піднебіння: череп з’єднувався із хребтом за допомогою двох потиличних виростів. Рештки цих тварин знайдено у відкладах тріасового періоду. У процесі еволюції ссавці розвинулись у найдосконаліше організовану гілку тваринного світу і поширились по всій земній кулі від екватора до полюсів. Видатними теріонологами у ХVІІІ і ХІХ ст. Були П.С. Паллас, Ж. Кюв’є (1769-1832), М.О. Сєверцов (1827-1885) та ін.

До ряду Парнокопитні належать тварини, здатні до швидкого бігу. Кінцівки чотирипалі: перший палець редукований; другий і п’ятий недорозвинені, а третій і четвертий видовжені і служать опорою при русі. Кінцеві фаланги пальців мають копита. Півкулі головного мозку розвинені добре, втриті борознами.

Ряд розподіляють на два підряди: Нежуйні та Жуйні. Підряд Нежуйні включає тварин із масивним тулубом і короткими ногами. Добре розвинені другий і п’ятий пальці. Наявні ікла. Шлунок прости. Належать дика свиня, бегемоти.

Підряд Жуйні об’єднує парнокопитних, які мають складний шлунок, як правило, 4-камерний, зяселений емибіонтними інфузоріями і бактеріями. Ікла не розвинені; кутні зуби з широкою поверхнею, служать для перетинання грубих, багатих на клітковину коршів. Більшість жуйних має роги – вирости лобні кістки, у застини видів вони вкриті роговими чохлами. Належать олені (північний, благородний, плямистий, марал), лось, козуля, сайгак, зубр, серна, дикі коли та барани (Рис. 193).

Ряд непарнокопитні. Представники ряду –ссавці великих розмірів, більшість серед яких здатні швидко бігати. Найкраще розвинений. Третій палець, інші частково бо повністю редуковані, залежно від швидкості бігу. Кінцеві фаланги пальців мають рогові копита. Шлунок простий. Належать тапіри, носороги, зебри, осли, кулани, кінь Пржевальського.

2.Мавпи. Як вищий клас ссавців.

Ряд Примати. Примати – здебільшого тропічні, і субтропічні звірі, як ведуть деревний і неземний спосіб життя. При ходінні, опираються на всю стопу. Перший палець протистависний іншим, забезпечуючи хапальну функцію кінцівок. Головним мозок приматів великого розміру, півкулі його покриті борознами та звивинами. Тварини цього ряду характеризуються складною поведінкою. Із органів чуттів добре розвинені зір та слух. Очі тією або іншого мірою спрямовані вперед. Є зуби всіх категорій. Шлунок простий. Живляться змішаним кормом, хоч переважають рослинноїдні види. Розмножуються круглий рік, самки народжують 1-2 рідше з малят. Денні тварини. Живуть стадами, рідне – парами й поодиноко. Ряд ділять на два підряди: Напівмавпи та Мавпи (рис. 195).

Підряд Напівмавпи. Включає дрібних і середніх розмірів звірків, у яких добре розвинений волосяний покрив. Пальці у більшості видів мають кісті, рідше – нігті. Належать тупай, лемури, довгоп’яти та ін.

Усі представники підряду вищі примати, або Мавпи мають на пальцях плоскі нігті, волосяний покрив розвинений значно гірше, ніж у напівмавп. Належать широкості мавпи з довгим, мускулистим хвостоноги та вузьконосі, або людиноподібні. У людиноподібних мавп лицьовий відділ голови, мало вкритий волоссям, а вуха, долоні і підошви зовсім голі. Передні кінцівки довгі і краще розвинені, ніж задні. Зубів 32. Є 4 групи крові.

Користуються складною звуковою локацією. Добре розвинена міміка і жестикуляція. Можуть передавати різний емоційний стан. Мають хорошу пам’ять. До людиноподібних мавп належать опарнгутанг, шимпанзе, горила. До підряду Вищі примати належать і людина розумна – Ноmo sapiens, якій у у минулому передувало кілька видів людей: австралопітек, пітекантроп, синантроп, неандерталець. Становлення людини розумної було пов’язано із розвитком трудової діяльності, членороздільної мови і виникненням суспільства.

3.Нервова і кровоносна система в еволюції розвитку тваринного світу.

Головний і спинний мозок всі позвоночних побудовані по одному плану. І представляють всі класи п’ять відділів головного мозку. Їх функціональна морфологія уже обговорювалась. У відході головних і спинномозкових нервів, а також елементів вегетативної нервової системи консервативно збережені предкові особливості.

Проведення повної сернальної гошологии поміж 12 головними і сегментарними спинальними нервами удається далеко не завжди. Уже нюхового і зоровий нерви не справними і периферичними. Перший складається із яксонов кісток нюхового епітелія, направлячих до нюхових дольок переднього мозку з його виявився зверху частиною сітчасткою.

Особисте місце як часто сенсорній займают і рівновісно-слуховий нерв. Із сегментарнім вісцеральнім черепом зв’язана група так називаючих жаберних нервів. Серед них тройничний обслуговує челюстну, лицеву – під’язичну, язикоглоточну – першу жарену дугу и блудящий остальні висеральні дуги. Три рухомих нерви – очно рухомий, блоковий і відводячий . іннервують мишци ока и можуть вважатися проізводними самостійним рухомим нервом, які у невідомих) предків обсгужовували вихідно сегменторну мускулатуру голови. Добав очній нерв став самостійним у амніот (у анамний від ще представляють собою гілку блудячого). А підязичний тільки у амніот становить головним, об’єднавши декілька вихідно спинальніх нервів, вторинно вихідних в черепну капсулу.

Кровоносна система

Загальний план побудови кровоносної системи позвоночних, за виключенням відсутності серця має характер уже для ланцетника, одного в різних класах цих тварин можна спостерігати особливої модифікації в побудові серця, артеріальної і венозно системи.

Наприклад: птахи і савців повний розділений серце на ліву (артеріальну) і праву (венозну) половини.

Артеріальна система у птахів встановлена, як у рептилій, тільки ліва дуга в онтогенезі реуцірується. У ссавців зберігається ліва дуга, причому у зародку боталлів протік до самого народження доставляє в нього кров із легеневої артерії.

Венозна система у всіх позвоночних в ембріогенезі повторяються за вихідним планом побудови венозної системи, коли на рівні серця парні передні і задні кардинальні вени об’єднуються із кожноюсторою в короткі протоки, які проводять кров в венозні судини. Сюда впадають печіночна вена, збираюча кров із капілярів воотної системи печінки, постачаючи воторною веною. В ході філогенезу и онтогенезу позвоняних редуцируються кардинальні вени замінюються спереду яремними і передніми (верхніми) венами, збираючими кров від голови и передніх кінцівок, а ззаді – системою задніх (нижніх) полів вени, до якої добавляється печіночна. Крім воротної системи печінки у аномний (і частково у птахів) є воротня систем нирок, пропускаючи кров від задньої половини тіла перед чим та попадає в серце. У ссавців доповнюючи в задню полу вену.