Сторінка
1
Багаторічна трав'яниста рослина з коротким товстим кореневищем, від якого відходять численні довгі сірувато-жовтого кольору тонкі корені. Стебло пряме, негалузисте. Листки великі, чергові, непарнопірчасті, нижні на довгих, а верхні на коротких черешках, з 15-~27 листочками. Квітки сині або синьо-лілові, великі, зібрані в китицевидне суцвіття. Плід — куляста багатонасінна коробочка.
Цвіте в червні-липні, плоди достигають у серпні-вересні. Росте на вологих місцях, на узліссях, луках, у долинах річок і балок, по берегах річок, на лісових галявинах, серед чагарників.
Збирають і заготовляють у Сибіру.
Для виготовлення ліків використовують корені синюхи. Збирають їх у серпні-вересні — в період в'янення надземних частин рослини.
Корені викопують із землі, коротко обрізують всі надземні частини і швидко обмивають холодною водою. Товсті кореневища розрізують вздовж.
Сушать на вільному повітрі або в приміщенні, що добре провітрюється. Запах синюхи дуже слабкий. На смак вона гіркувата.
Корені синюхи містять тритерпенові сапоніни (до 30%), смоли (1,25%), органічні кислоти, ефірну і жирну олію, крохмаль.
У народній медицині синюху використовують разом з валеріановим коренем як заспокійливий і протисудорожний засіб при епілепсії і безсонні.
В 30-х роках М. М. Варлаков після експериментальних досліджень запропонував застосовувати настій і відвар синюхи замість імпортної сенеги як відхаркувальне. Клінічні спостереження підтвердили цінність препаратів синюхи, і тепер їх широко використовують при бронхіті і туберкульозі. Іншими дослідниками (В. В. Ніколаев, 1914; Г. А. Цофіна та ін., 1966) встановлено заспокійливу дію препаратів рослини. Витяжки з коренів синюхи у 8—10 разів активніші, ніж валеріани. .Препарати синюхи призначають у випадку різних психічних і нервових хвороб. Дуже ефективні настої суміші синюхи з сухоцвітом багновим при виразковій хворобі шлунка.
Шавлія лікарська — SalviaofficinalisL.
Багаторічна напівкущова рослина заввишки до 70 см. Стебла сіро-зелені, галузисті, внизу дерев'янисті, вкриті тонкою сірою або бурою корою, чотиригранні, густо опушені. Листки численні, супротивні, довгасті, зморшкуваті, зверху темно-зелені, повстисті,, знизу сіруваті, з короткими волосками, дрібносітчастими прожилками. Квітки великі, на коротких квітконіжках, по 3—8 у кільці, зібрані в суцвіття. Віночок двогубий, фіолетово-синій. Запах, особливо при розтиранні пальцями, сильний, ароматний (мал. 140), смак пряний.
Цвіте в червні-липні.
Рослину культивують у садах, на городах, квітниках і т. д. Походить із Середземномор'я.
Райони поширення в культурі — Україна, зокрема Крим, Молдавія, Кавказ і Краснодарський край.
Для виготовлення ліків використовують листя шавлії.
Листя збирають 2 рази за літо: перший раз — на початку цвітіння, другий — у вересні. Листки зривають вручну безпосередньо з рослини. Під час першого збирання знімають нижні листки, а восени все листя.
Сушать на вільному повітрі, розіклавши тонким пухким шаром.
У листках шавлії є велика кількість дубильних речовин, а також до 2,5% ефірної олії, до складу якої входить 15% цинеолу, туйон і різні терпени. Основна дія шавлії пояснюється наявністю в ній дубильних речовин, що спричинюють в'яжучий, кровоспинний і протизапальний ефект, та ефірної олії, що викликає дезинфікуючу дію.
Шавлія — одна з популярних лікарських рослин, відомих з давніх часів. Багато грецьких поетів прославили її лікувальні властивості.
У науковій медицині листя шавлії застосовують тільки зовнішньо: для примочок, припарок і полоскання, як легкий в'яжучий і пом'якшувальний засіб при запальних катарах слизових оболонок, головним чином рота, горла і зіву, а іноді прямої кишки (для клізм — відвар 1 столової ложки в 1 склянці води).
Інститут мікробіології та вірусології ім. Д. К. Заболотного АН УРСР в 1979 р. .запропонував для використання в стоматології новий лікарський засіб — сальвій. Це комплексний малотоксичний препарат, що містить діючі речовини трави шавлії лікарської. Саль-він згубно впливає на грампозитивних мікроорганізмів, у тому числі стрепто- і стафілококів, стійких до дії антибіотиків. Має протизапальну і в'яжучу дію, стимулює регенерацію м'яких тканин.
Застосовують сальвій у вигляді 0,1—0,25% спирто-водних -розчинів (готують перед вживанням) при катаральних і виразково кротичних гінгівітах, гострих і хронічних афтозних стоматитах, пародонтозі І—III ступеня, хронічному і гострому періодонтиті, адено-флегмонах, абсцесі (після розкриття).
Залежно від характеру патологічного процесу розчини сальві-ну призначають для зрошення, змазування, промивання, аплікацій, введення турунд у канали і патологічні кишені (на 10 хв). Тривалість лікування — від 2 до 10 сеансів.
У домашніх умовах листя шавлії заварюють, як чай, для чого 1 столову ложку його обливають 1 склянкою окропу, настоюють 20 хв, проціджують і теплим полощуть рот і горло кілька разів на день.
Олію шавлії додають для запаху до зубного порошку.
Листя шавлії входить до складу грудних чаїв №~3, 6, шлункового чаю № 3, пом'якшувальних сумішей № 1 і 3.
Собача кропива — Leoriurus guinquelobatus Gilib.
1 2