Сторінка
1

Очанка лікарська — Euphrasia officinalis L.

Російська назва — очанка лекарственная.

Родина ранникові — Scrophulariaceae.

Однорічна рослина заввишки 15—30 см, яка є напівпаразитом злакових. Стебло невелике, гіллясте, вкрите волосинка­ми. Листки яйцеподібні, зубчасті, сидячі. Квітки своєрідні. Віночок білий, із синіми поздовжніми жилками і білясто-жовтим зівом. Запаху рослина не має, на смак — гіркувато-солона.

Поширена очанка лікарська на луках, у трав'янистих до­линах, на торфовищах, узліссях, серед чагарників. Цвіте з кінця червня до заморозків. Росте в Україні та в Бєларусі.

Сировина. З лікувальною метою використовують усю росли­ну, яку зрізують, коли найбільше розцвіло пагонів. Сушать у добре провітрюваних приміщеннях.

Хімічний склад. У рослині знайдено дубильні речовини, глікозиди аукубін та ринантин, летку олію (близько 0,2 %), міне­ральні солі.

Застосування. Препарати очанки лікарської мають протизапальні, обволікальні та в'яжучі .властивості. Ми застосовуємо траву очанки лікарської для лікування гіперацидного гастри­ту, ларингіту, трахеобронхіту.

Для лікування гастриту з підвищеною кислотністю шлунко­вого соку готуємо суміш очанки лікарської, листків м'яти пер­цевої, листків і квіток алтеї лікарської, меліси лікарської, квіток глоду колючого, трави вересу звичайного у співвідно­шенні 1:1:3:2:2:3. Настій суміші цих рослин має обволікальну дію, сприятливо впливає на пептичний фактор, виявляє антигістамінний ефект, нормалізує функцію центральної нер­вової системи. Беруть 3 столові ложки суміші, заливають 2 склянками окропу, настоюють 4 год. П'ють по 100 мл 3 рази , протягом дня за 30 хв. до їди і 4-й раз — перед сном.

Для лікування ангіни, ларингіту, трахеобронхіту, затяжної пневмонії готують такий засіб. Беруть 1 столову ложку бру­ньок тополі чорної на 2 склянки води, кип'ятять на малому вогні 10 х», петім додають 2 столові ложки суміші очанки

лікарської, квіток бузини чорної, листків підбілу звичайного, трави чебрецю звичайного, буквиці лікарської, кореня алтеї лікарської у співвідношенні 1:1:2:2:1:2і настоюють 4 год. П'ють по 50 мл 3 рази протягом доби за 30 хв. до їди. Цим розчином полощуть горло і ротову порожнину.

Для лікування кон'юнктивіту та опіків ми не рекомендуємо очанку лікарську, оскільки багатокомпонентна композиція (пропобесан) набагато ефективніша. Вона описана в розділі «Лікування опіків і гнійних ран».

Жабрій звичайний — GaleopsisochroleucaLam.

Російська назва — пикульник обьїкновенньш.

Родина губоцвіті — Lamiaceae (Labiatae).

Жабрій звичайний — однорічна щетинисто-залозиста рос­лина. Стебло чотиригранне, прямостояче, розгалужене, під вузлами потовщене, заввишки 20—60 см. Листки супротивні, прості, черешкові, яйцеподібно-ланцетні, з округлою основою і загостреною верхівкою, по краях зубчасті (по 4—12 зубців на кожному боці). Квітки двостатеві, з двогубим пурпуровим віночком, зібрані в несправжні кільця, що утворюють голов­часті суцвіття. Цвіте жабрій все літо, часом аж до жовтня.

Поширена рослина по всій Україні. Росте на лісових галя­винах, у сонячних долинах, понад стежками, на забур'янених пагорбах.

Сировина. Заготовляють усю рослину під час цвітіння, зрізують її на 10—15 см від землі і сушать у теплих приміщеннях, які добре провітрюються.

Хімічний склад: У траві виявлено сапоніни, летку олію, глікозидні сполуки флавонів, дубильні речовини, фітостерол, кремнієву кислоту (близько 10%), а також мікроелементи сірки, хлору, кальцію, фосфору, натрію, магнію, заліза, сполуки карбонатів.

Застосування. Препарати жабрію звичайного застосовують у народній медицині як засоби, що полегшують відхаркуван­ня, сприяють проліферації сполучної тканини та підвищують опірність організму до негативних впливів, особливо інфек­ційного походження, поліпшують обмін речовин; призначають при нефролітіазі та запальних захворюваннях сечостатевих органів.

Беруть 2 чайні ложки рослини, заливають 1 склянкою во­ди, кип'ятять 5 хв., настоюють 30 хв. П'ють по 100 мл 3 рази на добу за 30 хв. до їди.

Для лікування захворювань дихальних шляхів ми вико­ристовуємо траву жабрію звичайного в поєднанні з листками підбілу звичайного, травою материнки звичайної, травою м'яти перцевої, листками подорожника великого, квітками бузини чорної у співвідношенні 0,25 -.4:2:2:4: 0,25. Беруть 1 столову ложку суміші, заливають 1 склянкою окропу, на­стоюють 30 хв. П'ють по 50 мл 3 рази на добу за 30 хв. до їди.

Для лікування запальних процесів у сечостатевих органах ми використовуємо траву жабрію звичайного в поєднанні з травою вересу звичайного, материнки звичайної, споришу зви* чайного, підмаренника справжнього, квітками глоду колючо­го, стовпчиками з приймочками кукурудзи звичайної у співі відношенні 0,25 : 4 : 2 : 4 : 4 : 2 : 2. Готують і застосовують так, як і попередній настій.

Буквиця лікарська — BetonicaofficinalisL.

Російська назва—буквица лекарственная.

Родина губоцвіті — Laminaceae (Labiatae).

Багаторічна трав'яниста рослина 30—60 см заввишки. Ко­реневище коротке, щорічно дає пучок листків з довгими череш­ками. Стебла висхідні, прямі, чотиригранні, не розгалужені. Листки великі, видовжені, тупі, при основі серцеподібні, на краях зарубчасті. Квітки зібрані у густі пазушні багатоквіткові кільця, утворюють щільне колосоподібне суцвіття. Квіткові кільця виходять із пазух верхівкових листків. Віночки кві­ток світло-пурпурові або пурпурові. Росте буквиця лікарська в мішаних лісах, на галявинах, світлих вирубках. Тіньовитри­вала рослина. Цвіте від червня до середини вересня. Пошире­на майже по всій Україні, на Кавказі та Уралі.

Сировина. Заготовляють усю надземну частину рослини, яку зрізують під корінь під час цвітіння. Подрібнюють і су­шать у добре провітрюваних, теплих приміщеннях.

Хімічний склад. У препаратах буквиці лікарської знайдено летку олію, аскорбінову кислоту (49,5 мг/100 г), стахідрин (0,49 %,), бетоніцид, тирозид, флавоноїди (1,54 %). Окрім того, в них виявлено смолисті речовини (3,11 %), органічні кислоти (близько 2%), мікроелементи кальцію, цукристі речовини. У листках і квітках буквиці лікарської містяться таніди (у ли­стках — 12,46 %, а у квітках — близько 7,07 %).