Сторінка
1

Арніка гірська — Arnka montana L.

Родина айстрові (складноцвіті) —Asteraceae (Compositae). Багаторічна трав'яниста рослина заввишки до 60 см, з корот­ким циліндричним кореневищем, від якого відходять численні тонкі придаткові корені. Стебло пряме або малогілчасте у верхній частині, опушене короткими волосками. При корені стебла є 4—6 супротивних корот-кочерешкових яйцевидних цілокраїх лист­ків, зібраних у розетку.

Листки на стеблі супротивні, сидя­чі, напівстеблообгортні, обернено-яййе-видні, цілокраї. Суцвіття — пряме або похилий квітковий кошик, який охоплює яечно-жовті крайові язичкові і оранжево-жовті трубчасті квітки. Крайові квітки з тризубчастим, а трубчасті — з п'яти­зубчастим відгином. Плід — сім'янка з чубком.

Цвіте у червні-липні. Росте на схилах гір, у чагарниках, на лісистих луках. Райони поширення — Карпати, Чер­нівецька область (Вижницький район), Закарпаття (Березнянський, Рахівський райони); дуже рідко зустрічається у Бі­лорусії, Латвії, Литві.

Для виготовлення ліків використовують кошики цілком, квіт­ки з квітколожем і обгорткою. Збирають під час цвітіння (зрізуючи їх біля самої основи) погожими, ясними днями, після того, як спаде роса, і не­гайно сушать.

Квітки арніки гірської містять барвник арніцин, жир (до 40%), віск, смолу, жовтий пігмент, фумарову, яблучну і молочну кисло­ти, білок, камедь, дубильні речовини, мінеральні солі, невелику кількість ефірної олії (0,04—0,4%) та інші речовини.

Застосовують: 1) при забитих місцях, порізах, саднах, дрібних пораненнях і кровотечах — тампони, змочені водною настойкою або відваром 2 чайних ложок квіток арніки гірської в 1 склянці води або ж готовою (аптечного) настойкою 2 чайних ложок арніки, роз­веденою в 1 склянці охололого окропу, прикладають до ураженої ділянки; 2) як засіб, що заспокоює нервову систему і серце,— відвар і столової ложки арніки в 1 склянці води п'ють по і столо­вій ложці 3—4 рази на день; 3) як жовчогінний засіб.

Суниці лісові – Fragaria vesca L.

Для лікування використовують спілі ягоди, молоде листя і стебло.

Хімічний склад: фітонциди, ефірна олія, флавони квер­цетин і кверцитрин, цукор, аскорбінова кислота (0,02—0,05 г на 100 г рослини), тіаміну бромід, кислоти (саліцилова, хін­на, лимонна, яблучна), мінеральні солі, залізо, фосфор, дубильні, пектинові і ароматні речовини, пігменти. Хімічний склад суниці є найбагатший з усіх дикорослих лікарських рослин.

Фармакологічні властивості. Суниці лісові мають в яжучу, протипоносну, загальнозміцнювальну, протизапальну, кровоспинну, жовчогінну, заспокійливу, антисептичну й слаб­ку сечогінну дію, а також регулюють обмін речовин і діяль­ність травного каналу.

Показання до призначення: гіпертонічна хвороба, атеро­склероз, подагра, жовчно- і нирковокам'яна хвороба, запа­лення слизової оболонки травного каналу, геморой, глистяна інвазія (аскариди, волосоголовець, гострики, солітер), _нічне нетримання сечі, хвороби печінка, шкіри (лишай, гнійні кро­воточиві й мокнучі рани та засгарілі виразки, вугрі, ласто­виння, екзема), рахіт, маткові кровотечі, хлороз, ожиріння, загальний занепад сил, неврастенія, бронхіт, астма бронхі­альна, поганий запах з рота, гіпо- і авітаміноз С.

Способи застосування. Внутрішньо — спілі ягоди до Зкг в день протягом усього суничного сезону; відвар (20 г листя на 200 мл води) — по 2—3 столові ложки 3—8 разів на день або свіжий сік — по 4—8 столових ложок натще.

Зовнішньо — товчені ягоди накладають на уражену ді­лянку шкіри або роблять примочки з соку чи розпареного листя (влітку прикладають свіже листя).

Примітка. Суниці лісові не можна вживати при під­вищеній кислотності шлункового соку, довготривалій жовч­но-печінковій кольці, ідіосинкразії.

Ромашка лікарська – Matricaria Chamomilla L.

Для лікування використовують суцвітія.

Хімічний склад: ефірна олія (0,2—1,35%), флавоновий глікозид, діоксикумарин, умбеліферон, холін, фітостерин, цу­кор, азулен, гіркі (3%) і дубильні речовини, камедь, кислоти (саліцилова, аскорбінова, нікотинова), гліцериди олеїнової, лінолевої, пальмітинової та стеаринової кислот, яблучнокис-лі солі кальцію і калію, віск, жир, смоли.

Фармакологічні властивості. Ромашка лікарська на по­чатку дії збуджує центральну нервову систему, підсилює рефлекторну діяльність спинного мозку, прискорює дихання, ритм серця, розширює судини мозку. Потім ці ефекти змі­нюються пригніченням центральної нервової системи, ^зни­женням рефлекторної діяльності спинного мозку, тонусу м'язів. Ромашка виявляє дезинфікуючу, протизапаль­ну, «вітрогінну», в'яжучу, пом'якшувальну,, протиспаз-матичну дію, а також збільшує секрецію залоз Іравного ка­налу і жовчовиділення.

Показання до призначення: запалення слизової оболонки рота, ангіна, ларингіт, гострі й хронічні запалення слизової оболонки травного каналу (гастрит, коліт, ентероколіт), ме­теоризм, понос, геморой, хвороби печінки, жовчного, сечово­го міхура і нирок, підвищена нервова збудливість, біль нер­вового походження, болючі менструації, маткові кровотечі, запалення кон'юнктиви, рани на шкірі або слизових оболонках, підвищена пітливість ніг; використовують також для миття волосся (надання світлого кольору, блиску й м'яко­сті).