Сторінка
1

Перша допомога при термічних та електричних ушкодженнях (опік, електротравма, відмороження, утоплення)

Опіки виникають як наслідок ушкодження тканини термічними, фізичними і хімічними агентами.

Термічні опіки виникають при дії на шкіру полум'я, окропу, пари, гарячих металевих предметів. Бувають опіки і від дії сонячних променів, які виникають навесні і влітку на відкритих ділянках тіла (обличчя, шия, плечі). В спекотний час сонячні промені можуть обпалювати тіло навіть через легку тканину (нерідко спостерігаються опіки спини та плечей через тонкий одяг, особливо у світлошкірих дітей).

Залежно від глибини пошкодження розрізняють 4 ступені опіків. При опіку І ступеня відмічається почервоніння, хворобливе набрякання шкіри, місцеве підвищення температури. Через декілька днів на обпеченому місці починається злущування шкіри і настає одужання, хоч на місці опіку деякий час залишається коричнева пляма ( пігментація).

При цьому ступені опіку уражаються поверхневі шари шкіри з кровоносними судинами, котрі розширюються, з них випаровується невелика кількість рідині. За рахунок нього і спостерігається почервоніння та набрякання, і під ними утворюється яскраво-червона рана. При правильно наданій першій допомозі і проведеному лікуванні опік ІІ ступеня загоюється без рубців на 7-Ю день.

Опік III ступеня виникає під дією полум'я, окропу, гарячих предметів (праска). Вся товща ураженої ділянки шкіри відмирає, виникає глибока рана, що загоюється грубим шрамом.

Опік IV ступеня буває при довготривалій дії полум'я, при цьому має місце обвуглення тканин впритул до самих кісток.

Тяжкість і небезпека опіку залежить не тільки від його глибини, а й від площі ураження. Так, наприклад, опік 1/З поверхні тіла дитини при опіках І і II ступенів загрожує її життю, особливо у молодшому віці, а опік III ступеня до 2/3 поверхні тіла завжди смертельний.

Характер першої медичної допомоги потерпілому залежно від ступеня на площі опіку. Якщо опік І ступеня невеликої площі, добрий результат дає термінове зрошення ураженої ділянки шкіри холодною водою протягом 10-15 хвилин. Після цього на опікову поверхню рекомендують покласти пов'язку, змочену спиртом, горілкою, одеколоном, котрі мають не тільки знеболювальну дію, але і дубильну, попереджуючи в деяких випадках появу пухирів. При великій площі опіку І ступеня, особливо у маленьких дітей, потрібно терміново звернутися до лікаря.

Якщо опік II ступеня, то спочатку роблять всі ті заходи, що й при опіку І ступеня. Потім обережно, щоб не пошкодити пухирці, кладуть на опечене місце стерильну пов'язку. Після надання першої допомоги хворого показують лікарю.

При великих опіках ІІ, а також III і IV ступенів дитину потрібно загорнути в чисте, щойно випрасуване простирадло, утеплити, напоїти гарячим чаєм чи кавою і терміново відправити у лікарню. Перед транспортуванням хворого з великим опіком, якщо це можливо, треба дати йому знеболююче.

Хімічні опіки бувають у результаті необережного поводження з кислотами та їдкими лугами. До цієї групи пошкоджень можна віднести опіки стравоходу кислотами та лугами. Під дією хімічних речовин трапляються такі ж зміни, як і під дією високої температури, тобто виникають ураження, характерні для різних ступенів опіків.

Перша допомога при хімічних опіках залежить від того, якою речовиною було викликано ураження. При опіках кислотами уражену поверхню промивають великою кількістю води, а потім слабким розчином питної соди (одна столова ложка на склянку води) або мильною водою. При опіках їдким лугом після промивання опікової поверхні великою кількістю води її промивають слабким розчином лимонної чи оцтової кислоти.

Хімічні опіки стравоходу у дітей виникають у результаті потрапляння їдкого лугу (каустичної соди, силікатного клею, рідше нашатирного спирту) та кислот (оцет).

Перша допомога. Перш за все необхідно промити шлунок. Для цього дитині дають випити, нерідко з великими труднощами, оскільки ковтати болісно, якомога більше води і викликати у неї блювання шляхом подразнення горла пальцем. Промивання шлунку з наступним викликанням блювання необхідно провести 2-3 рази. Одразу ж після цього хворому необхідно дати велику кількість пиття, їжі, які б, обволікаючи слизову оболонку шлунка і стравоходу, зменшували б дію хімічної речовини (молоко, вершкове масло, сире яйце). Після проведення вказаних заходів дитину слід терміново доставити в лікарню.

Перша допомога при відмороженнях. Відмороження, як і опіки, належать до термічних уражень, але на відміну від опіку, низька температура діє набагато довше. При відмороженнях здебільшого страждають кровоносні судини. Холод викликає в першу чергу різке звуження їх отворів, у зв'язку з чим зменшується надходження крові. У результаті недостатнього кровообігу в тканинах відбуваються різні зміни, які виявляються іноді тільки після відігрівання відмороженої ділянки.

Відмороження бувають декількох ступенів. Відмороження першого ступеня- коли уражені ділянки червоніють і набрякають, з'являється різкий біль і свербіння. Усі ці ознаки зникають через декілька днів.

Друга ступінь відмороження характеризується різко зблідлою шкірою, яка, відігріваючись, набуває червонясто-синього кольору, на ділянці відмороження і навколо неї з'являється набряк і пухирці, наповнені світлою або кров'янистою рідиною. Дитина жаліється на біль у цій ділянці. Протягом 2-3-х тижнів усе нормалізується, але відморожене місце залишається чутливим до холоду.

Відмороження ІІІ та IV ступеня супроводжуються омертвінням шкіри, м'яких тканин. Це буває при довготривалому охолодженні та низьких температурах. При IV ступені трапляється омертвіння не тільки м'яких тканин, а й кісток.

Надання долікарської допомоги полягає перш за все в якнайшвидшому відновленні кровообігу у відмороженій частині тіла. Для цього дитину якнайшвидше потрібно занести в тепле приміщення і чистими руками провести масаж відмороженої частини тіла. Уражені відкриті частини тіла (щоки, ніс) відігрівають розтиранням на морозі, а потім у теплому приміщенні. Не слід розтирати відморожену частину снігом, оскільки при цьому маленькі шматочки льоду ранять шкіру, що створює сприятливі умови для проникнення інфекції. Кінцівку краще за все відігрівати у теплій воді, при чому температуру води слід підвищувати - від кімнатної (18-200С) до температури тіла (370С) протягом 20-30 хв Після відігрівання відморожену ділянку краще протерти спиртом або горілкою і накласти стерильну пов'язку, не порушуючи пухирі, щоб не занести інфекцію. Потім потерпілого потрібно тепло загорнути і терміново транспортувати в лікарню. Відмороження нерідко протікає зі значним переохолодженням організму до 20-250С. Саме тому перша допомога полягає у швидкому зігріванні потерпілого. Його заносять у приміщення і занурюють у ванну, температура води якої 22-250С; постійно підливаючи теплу воду, доводять її температуру до 30-350С. Одночасно роблять масаж і розтирання всього тіла, дають серцеві засоби, гаряче пиття.