Сторінка
1

Земне випромінювання і здоров'я людини

ПЛАН

1. Поняття про геопатогенні зони.

2. Негативний вплив геопатогенних зон на людину.

3. Симптоми та реакція організму на дію геопатогенних зон.

4. Методика виявлення геопатогенних зон і захист від їхнього впливу.

5. Методика біолокації для визначеннягеопатогенних зон у приміщенні.

1. ПОНЯТТЯ ПРО ГЕОПАТОГЕННІ ЗОНИ

З курсу фізики ви вже знаєте, що людина постійно перебуває в полі природних електромагнітних хвиль, які надходять із космосу та випромінюються Землею, а також штучно створюваних людиною джерел цих хвиль (теплотраси, мережі електропередачі, водопроводи тощо; мал. 7).

Геопатогенна зона (від грец. ge – Земля, pathos – страждання і походження, що означає – страждання, що походять від Землі) – зона Землі, яка характеризується геофізичною аномалією (зона подразнення) і негативним впливом, земного випромінювання на організм людини. Геопатогенні зони – це локальні геофізичні аномалії різного походження.

Вплив геопатогенних зон на організм людини під час її тривалого перебування в місцях їхньої дії вивчає наука геопатія.

Основними причинами виникнення геопатогенних зон є поява геологічних розломів, перетин підземних водних потоків, положення (перехрест) ліній так званих глобальних сіток, утворення штучного походження, зумовлені діяльністю людини, – електротелевізійні й телефонні мережі, тепло- й водоканалізаційні комунікації, технічні споруди різного роду, а також поєднання зазначених вище факторів.

Вивченням сутності геопатогенних зон, їхнього впливу на рослинний і тваринний світ займаються фізики, геофізики, медики, спеціалісти в галузі електроніки, геологи, лікарі, а також багато інших спеціалістів. На сьогодні всі вони дійшли певних висновків: геопатогенні зони є реальним геофізичним явищем, яке полягає в зміні геофізичних параметрів середовища (геомагнітного поля, електропровідності грунту, електричного потенціалу атмосфери, рівня радіоактивності тощо).

Тривалий час геопатогенні зони визнавались однорідними структурними утвореннями. У наш час учені вважають, що на Землі є різноманітні системи енергетичне поляризованих ліній, смуг, зон. Вони стверджують, що глобальна каркасна сітка Землі не є структурним утворенням, а має енергопольову природу і становить собою силові лінії, площини, енергетичні вузли, випромінювання яких поляризовані. Це правильно, бо на Землі діють магнітні, електричні, гравітаційні й механічні сили космічного походжен­

Мал. 7. Джерела енергоінформаційного впливу на людину

ня. Вважають, що глобальна каркасна сітка Землі та її сітки менших розмірів утворюються під впливом космічних сил за участі земних факторів.

Глобальна прямокутна решітчаста сітка утворена геоенергетичними лініями, орієнтованими за сторонами світу. Кожна комірка цієї сітки складається з двох смуг -ліній, одна з яких спрямована на північ-південь (2м), а друга – на схід-захід (2,5м).

Крім глобальної решітчастої сітки (її ще називають сіткою Е.Хартмана), виявлені й інші сітки з комірками різної форми та розмірів: прямокутні Ф.Пейро (4 мх4 м), З.Віттмана (16м х 16м), діагональна М.Куррі (5 м х 6 м) та інші. Від поверхні Землі смуги решітчастої сітки спрямовані вертикально вгору як площини, утворені різного роду електромагнітними полями, що виникають у результаті електромагнітних процесів, які здійснюються між Землею й іоносферою. Смуги решітчастої сітки мають різну інтенсивність випромінювання. Точки перехрещення (перехрестів) ліній, смуг глобальної сітки є локальними ділянками (10 м х 10 м; 10 см х 20 см; 20 cm x 20 см), що чинять сильний вплив на кожну людину, котра перебуває У сфері їхньої дії.

Встановлено, що смуги решітчастої сітки поляризовані на умовно «позитивні» та «негативні», причому їхній енергетичний потік може бути висхідним і низхідним. Його спрямованість визначається обертанням маятника за чи проти годинникової стрілки.

Відповідно вузли решітчастої сітки можуть бути право- і лівополяризованими чи нейтральними.

Спеціалісти стверджують, що через кожні 10 м у решітчастій сітці виникають смуги посиленої інтенсивності, а між ними, у свою чергу, через 5 м виникають проміжні смуги з меншою інтенсивністю.

Поряд із патогенними зонами існують геомагнітні зони, що позитивно впливають на здоров'я людини. Ці зони також утворюють упорядковану орієнтовану сітку з відстанню між смугами 75–100 метрів. Не випадково у місцях перетину геомагнітної сітки розташовуються культові споруди – храми, святі місця, мегалітичні споруди. Ширина смуг геомагнітної сітки коливається і складає 10–30–50 метрів. У кожній із них є три двометрові смуги і п'ять ущільнених смуг завширшки 0,5 – 1 метр. Ці зони випромінюють електромагнітні хвилі, які можуть вимірюватися біолокаційним методом. Геомагнітні зони, що мають цілющу дію, знайдені в Києві (Старокиївська гора, місце, де розташована Андріївська церква, Володимирська гірка), на острові Валаам на Ладозькому озері, у Троїце-Сергіїєвій лаврі поблизу м.Загорська Московської обл. (Росія), у районах Карлових Вар (Чехія) та інших місцях.

Спеціалістами сільського господарства встановлено, що найбільше хворіють дерева, які перебувають у патогенній зоні, у них найчастіше влучають блискавки.

Тварини, що стоять у стійлах, які містяться в геопатогенній зоні, також страждають від різних хвороб, їхні продуктивність і приріст ваги зменшуються.

Визначено, що на автошляхах наявність геопатогенних зон створює підвищену аварійність, оскільки навіть короткочасне перебування водія в цій зоні спричиняє своєрідний стрес. Ученими встановлено, що геопатогенні зони становлять особливу небезпеку для здоров'я людини, оскільки тривале перебування в них провокує тяжкі хронічні захворювання, призводить до виникнення злоякісних пухлин.

2. НЕГАТИВНИЙ ВПЛИВ ГЕОПАТОГЕННИХ ЗОН НА ЛЮДИНУ

Німецький учений Густав фон Поль, аналізуючи свої спостереження, зроблені в Баварії в 20–30-их pp., дійшов висновку, що спільним для всіх 58 чоловік, померлих від раку в одному з міст, було те, що їхнє місце сну знаходилось у геопатогенній зоні.

Чеський лікар-онколог Олдріх Юрізек, який досконало володів методом біолокації, досліджував протягом двадцяти років вплив на організм людини геопатогенних зон. Він виявив, що у людей, котрі мешкають у будинках, споруджених на землях колишніх водойм, висохлих русел річок, у підтоплюваних і заплавних місцях, спостерігається високий процент ранньої смертності від різноманітних захворювань.