Сторінка
1

Поняття, функції та структура банківської системи України

В основу вивчення дисципліни “Банківське право” покла­дено банківську систему України. У загальному вигляді під банківською системою розуміють сукупність різних видів банків та банківських інститутів, за допомогою яких здійс­нюється мобілізація коштів і надаються клієнтам різноманітні послуги з прийому вкладів і надання кредитів.

Банківська система — це не довільне явище, а складова частина кредитно-грошової системи, елемент економічного базису суспільства, яка розвивається за законами ринкової економіки. Ця система — внутрішньо організована, взаємо­пов’язана, має загальну мету та завдання.

Банківська система існує в будь-якій країні в певний істо­ричний період і є складовою частиною кредитної системи дер­жави. Умовами нормального функціонування банківської сис­теми є:

1) достатня кількість у країні діючих банків і кредитних ус­танов. Систему слід розглядати як таку, що постійно розви­вається і кількісно та якісно змінюється;

2) відсутність у системі зайвих елементів, тобто банків­ських установ, які не приступили до виконання банківських операцій у встановлені строки, не мають належним чином оформлених ліцензій на здійснення банківських операцій або утворені не відповідно до чинного законодавства та акта за­сновника про створення;

3) наявність центрального банку, який виступає основним координатором кредитних інститутів та ефективно виконує функції управління грошово-кредитними і фінансовими про­цесами в економіці;

4) існування поряд із центральним банком найрізно­манітніших комерційних банків, які охоплюють усі сфери національної економіки і зовнішньоекономічні зв’язки, здійснюють широкий діапазон банківських операцій та фінан­сових послуг для юридичних і фізичних осіб;

5) діяльність банків і кредитних установ, які не обмежу­ються акумуляцією і розподілом коштів підприємств, організацій, а сприяють накопиченню капіталу, активно втру­чаються в усі сфери економіки.

Банківська система є складовою більш широкої системи — економічної системи, яка розвивається за законами ринку і за­лежить від економічної та соціальної політики держави.

Отже, банки органічно вплетені у загальний механізм регу­лювання господарського життя, тісно взаємодіють з бюдже­том і податковою системою, системою ціноутворення, з політикою цін і прибутків, з умовами зовнішньоекономічної діяльності. Проте банківська система — це не механічне об’єднання різних банків, а специфічна економічна структура, яка має особливе призначення і виконує спеціальні функції в економіці держави.

Банківська система е законодавче визначеною, чітко структурованою сукупністю фінансових інститутів, які займа­ються банківською діяльністю. Специфіка банківської системи виявляється в її функціях, а саме:

а) створення грошей і регулювання грошової маси;

6) трансформаційна функція;

в) стабілізаційна функція.

Важливою функцією банківської системи є функція ство­рення грошей і регулювання грошової маси, яка полягає в тому, що банки оперативно змінюють масу грошей в обігу, збільшу­ючи або зменшуючи її відповідно до зміни попиту на гроші. У виконанні цієї функції беруть участь усі ланки банківської сис­теми (НБУ і комерційні банки) і вона стосується всіх напрямів банківської діяльності.

Для банківської системи характерна трансформаційна функція, яка полягає в тому, що банки, мобілізуючи вільні кошти одних суб’єктів господарювання і передаючи їх різними способами іншим суб’єктам, мають можливість змінювати (трансформувати) величину й строки грошових капіталів, їх розміри та фінансові ризики.

Крім зазначених функцій, банківська система також вико­нує стабілізаційну функцію, тобто забезпечення сталості банківської діяльності та грошового ринку. Оскільки для банківської діяльності характерна висока ризикованість, і банки працюють в умовах постійної і підвищеної загрози втрати грошей та банкрутства, боротьба з ризиками є важли­вим завданням не лише окремих банків, а й усієї банківської системи. Банки, виступаючи посередниками грошового ринку, беруть на себе відповідальність перед інвесторами за банківський ризик своїх позичальників. Виконання банківською системою стабілізаційної функції забезпечується прийняттям законів та інших нормативних актів, що регла­ментують діяльність усіх ланок банківської системи, та ство­ренням належного механізму контролю і нагляду за додержан­ням як чинного законодавства, так і діяльності банків.

Сучасна банківська система України, як і у більшості країн світу, складається з двох рівнів. У ст. 4 Закону України “Про банки і банківську діяльність” визначено, що банківська система України складається з Національного банку України та інших банків, які створені і діють на території України" відповідно до положень цього Закону.

Перший рівень банківської системи України представлений Національним банком України, який відповідає за підтриман­ня стабільності національної грошової одиниці та функціону­вання банківської системи. Національний банк України, як і центральні банки країн з ринковою економікою, виступає емісійним центром держави, банком банків, банком уряду, ор­ганом банківського регулювання і нагляду, монетарного та ва­лютного регулювання економіки, впливає за допомогою виз­начених законодавством функцій та операцій на всі сфери еко­номічного життя країни.

Національний банк України як головний банк держави виступає Координатором діяльності кредитних інститутів і ви­конує функції управління грошово-кредитними і фінансовими процесами в економіці країни, зберігає кошти державного бюджету України та позабюджетних фондів, здійснює розра­хункове обслуговування центральних органів влади. Держав­ного казначейства, бере участь в обслуговуванні державного боргу розміщенням державних цінних паперів, їх погашенням та виплатою доходу за ними.

НБУ здійснює свою діяльність самостійно, незалежно від органів державної влади, має право законодавчої ініціативи і в своїй діяльності підзвітний Президентові України та Вер­ховній Раді України.

Як центральний банк держави НБУ здійснює регулювання обсягу грошової маси, застосовуючи відповідні інструменти, а саме: визначення та регулювання норм обов’язкових резервів для комерційних банків; відсоткову політику; рефінансування комерційних банків; операції з цінними паперами на відкрито­му ринку; депозитну політику; управління золотовалютними резервами; регулювання імпорту й експорту капіталу.

НБУ належить виключне право введення в обіг (емісії) бан­кнот і монет, він встановлює правила введення в обіг, зберігання, перевезення грошей, визначає порядок ведення ка­сових операцій для банків, підприємств і організацій, організує інкасацію.

Виконуючи функцію банку банків, НБУ забезпечує функціонування платіжної системи, організовує міжбанківські розрахунки, виступає для комерційних банків своєрідним кре­дитором останньої інстанції, здійснює кредитування (рефінан­сування) банків з метою підтримки їх ліквідності наданням ломбардних та стабілізаційних кредитів, проведенням опе­рацій РЕПО.