Сторінка
1

Торф

Торф - молоде геологічне утворення, що пройшло початкову стадію перетворення торфоутворювачів в умовах надлишкового зволоження й обмеженого доступу повітря. Вихідним матеріалом при утворенні торфу є мохи, чагарники, трав'янисті і деревні рослини, розвиток яких визначається переважно умовами живлення - атмосферного чи ґрунтового. Сутність біохімічних перетворень полягає в руйнуванні мінливих фрагментів рослин і синтезі нових, більш стійких у даних умовах.

У торфоутворенні беруть участь водорості найпростіші, дріжджові і цвілі. Ефективність процесу торфоутворення низька. Акумулюється сменше 20% маси відмерлої рослинності у видгляді торфу. Середня швидкість нагромадження торфу складає близько 1 мм на рік.

Торф'яні родовища по земній кулі розподілені нерівномірно відповідно до кліматичних і грунтово-ботанічних зон. Світові запаси торфу оцінюються в 285 млрд. т. В Азії їх зосереджено близько 50 %, у Європі - 31 %, у Північній Америці -- 11 %, а 8 % в інших частинах світу.

Розподіл торф'яних родовищ зв'язано з географічною широтою, рельєфом і геоморфологічною будовою місцевості. В Україні виявлено понад 2500 родовищ торфу із середньою глибиною залягання 1,4 м і запасами більш 2260 млн. т. На сьогодні в Україні вироблено більш 45 % розвіданих запасів.

Унаслідок різноманіття рослин - торфоутворювачів і широкого діапазону умов торфонакопичування склад і властивості торфу змінюються у широких межах. Речовина торфу містить частково розкладені рослинні залишки, продукти їхнього розпаду у вигляді темної аморфної гумусової речовини і мінеральну частину. У природному стані торф містить 85-95 % води, а у твердій частині - до 50 % мінеральних сполук. Органічна речовина торфу містить 48-65 % вуглецю, 4,7-7,3 % водню, 24,7-45,2 % кисню, 0,2-1,2 % сірки і 0,5-4,0 % азоту.

Елементний склад відбиває природу вихідного рослинного матеріалу і характеру його зміни при торфоутворенні, а також визначає ботанічний склад торфу, а умови живлення і вид рослин торфоутворювачів визначають вид торфу.

Торф, що утворився з рослин переважно атмосферного (оліготрофного) живлення із вмістом рослинних залишків не менше 95 % називається верховим, а з рослин багатого (евтрофного) переважно ґрунтового живлення із вмістом таких рослинних залишків не менше 95 % - низинним. Торф у якому10-90 % залишків рослин одного типу, а інша частина іншого типу, а також є з залишки сфагнових мохів мезотрофного типу, називається перехідним.

Кожен тип складається з підтипів: лісового, лісоболотного і болотного, а підтипи поділяються на групи: деревну, деревинно-дров'яну, деревинно-мохову і мохову. Виділяють 20 видів низинного, 8 перехідного і 12 верхового торфу.

Рівень біохімічного розпаду рослин - торфоутворювачів характеризується ступенем розкладання, який показує частку безструктурного торфу, що втратила клітинну будову, речовини. Ступінь розкладання змінюється від 1 до 75 %.

У залежності від геоботанічної характеристики істотно змінюється склад торфів (табл. 2.2). При переході від верхового торфу до низинного підвищується вміст азоту, гумінових кислот і фульвокислот, у той час як кількість компонентів, характерних для рослин (бітумів, водорозчинних, легкогідролізуємих, складногідролізуємих речовин і целюлози) знижується в 1,5-3,0 рази.

Таблиця 2.2. - Груповий хімічний склад органічной частини різних типів торфу (% на органічну масу, у чисельнику -- середнє значення, у знаменнику -- min, max)

Густина сухої речовини торфу залежить від зольності, ступеня розкладання і хімічного складу, зростаючи із зростанням зольності з 1570 до 1710 кг/м3 і падаючи із зростанням ступеня розкладання з 1570 до 1400 кг/м3 при зольності 2 %.

Водопоглинання торфу залежить в основному від анатомічної будови залишків рослин - торфоутворення, структури торфу, колоїдних властивостей гумусу і визначається ботанічним складом і дисперсністю, знижуючись із зростанням ступеня розкладання. Вона коливається від 75 до 2000 %, зменшуючись від торфу верхового типу до перехідного і особливо низинного типу.