Сторінка
3

Операції комерційних банків з рахунково-касового обслуговування платіжного обороту клієнтів

Рахунок типу «П» відкривається постійним представництвам іноземних компаній, фірм, міжнародних організації, створеним у будь-якій організаційній формі без статусу юридичної особи, че­рез які повністю або частково здійсняється підприємницька діяльність нерезидента на території України.

Рахунок типу «П» використовується його власниками відпо­відно до правил, встановлених для поточних рахунків резидентів України. Таким чином, за цими рахунками можуть проводитись будь-які розрахункові операції, не заборонені чинним українським законодавством.) Виняток становлять лише операції з купівлі іно­земної валюти "на міжбанківському валютному ринку України. Так, названі кошти з рахунка типу “П” можуть бути викорис­тані його власником для купівлі іноземної валюти з метою її подальшого перерахування тільки на:

а) рахунок юридичної особи-нерезидента, інтереси якої пред­ставляє на території України власник рахунка, на суму коштів:

— отриманих внаслідок здійснення в Україні операцій купівлі-продажу товарів (робіт, послуг);

— нарахованих та зарахованих процентів за розміщеними депозитами і за залишком коштів на цьому рахунку;

— залишку па рахунку (після сплаті обов'язкових податків і платежів) у разі припинення діяльності на території України;

б) власний рахунок в іноземній ваготі в уповноваженому банку України для використання на:

— оплату праці працівників-нерезидентів;

— виплату коштів па відрядження за кордон;

— представницькі витрати за кордонові відповідно до чинно­го законодавства України. Таким чином Головною відмінністю у призначенні та режимі функціонування рахунків «Н» і «П» є те, що рахунок типу «Н» може відкриватися тільки установам, діяльність яких не спрямована на отримання прибутків на тери­торії України, в той час як рахунок типу “ГТ” призначений саме для обслуговування іноземних представництв та установ — суб'єктів підприємницької діяльності в Україні.

2. Розрахункові операції банків

Незважаючи па те, що в останні роки в Україні дуже великих розмірів досягли господарські операції з готівковими коштами (на початок 1999 р. питома вага готівки, що оберталась поза банками, становила 46% загального обсягу грошової! маси), основними та найбільш перспективними (на що незаперечне вказує міжнарод­ний досвід) залишаються безготівкові розрахункові операції.

Комерційні банки здійснюють безготівкові розрахунки в гос­подарському обороті України між підприємствами, фізичними особами шляхом перерахування грошових коштів з поточних рахунків платників на поточні рахунки одержувачів.

Банки мають право здійснювати переказ грошових коштів з рахунків клієнтів тільки за їх розпорядженням, окрім випадків, в яких беззаперечне списання грошових коштів передбачено чин­ним законодавством України. Клієнти можуть давати банкам доручення на перерахування грошей зі своїх рахунків тільки в межах наявних на цих рахунках коштів. Разом з тим комерційні банки приймають від підприємств, незалежно від наявності гро­шових коштів на їх рахунках, доручення па перерахування з ос­новних поточних рахунків цих підприємств в бюджети та дер­жавні цільові фонди сум податків та обов'язкових платежів, пені, а також штрафних санкцій, застосованих за несвоєчасну сплату цих платежів.

Основними формами розрахункових документів, за якими здійснюються безготівкові розрахункові операції, є:

— платіжні доручення;

— платіжні вимоги-доручення;

— чеки;

— акредитиви;

— платіжні вимоги;

— інкасові доручення (розпорядження);

— векселі.

Розрахункові документи приймаються банками до виконан­ня без обмеження максимального або мінімального розміру їх суми. Платежі з рахунків клієнтів здійснюються банками в ме­жах грошових коштів на початок операційного дня, а також з урахуванням сум, що надійшли на рахунки клієнтів протягом операційного дня.

Платежі за розрахунковими документами, що надійшли до банку протягом операційного дня, здійснюються банком в той же день, а за документами, що надійшли після операційного дня, — на наступний день.

Зарахування грошових коштів на рахунки клієнтів повинно здійснюватись не пізніше наступного робочого дня після отри­мання банком повідомлення від розрахункової палати обласного управління НБУ про надходження цих коштів на кореспондент­ський рахунок банку в управлінні НБУ.

Найбільш поширеним в сучасних умовах розрахунковим до­кументом є платіжне доручення. Платіжне доручення — це письмове розпорядження клієнта банку, який його обслуговує, на перерахування відповідної суми грошових коштів зі свого ра­хунка. Цей документ містить такі основні реквізити:

— назву документа;

— номер документа і дату його виписки (число, місяць, рік);

— назву платника грошових коштів;

— назву одержувача грошових коштів;

— назву, місцезнаходження та коди банків платника й одер­жувача;

— суму платежу цифрами та прописом;

— призначення платежу (наприклад, оплата будівельних робіт згідно з договором № 3-В від 10 грудня 1999 р. Без ПДВ).

Підприємства можуть надавати банкам платіжні доручення на перерахування коштів з поточних рахунків протягом 10 ка­лендарних днів після дня їх заповнення.

За допомогою платіжних доручень здійснюються розрахунки між підприємствами, організаціями та установами:

— у порядку попередньої оплати;

— за фактично відвантажену продукцію (виконані роботи, надані послуги);

— для завершення розрахунків за актами звірки взаємної заборгованості підприємств;

— для перерахування підприємствами сум на рахунки фізич­них осіб (заробітна плата, пенсії, грошові доходи);

— в інших випадках за згодою контрагентів.

Значно рідше в банківській практиці використовуються платіжні вимоги-доручення. Це — комбінований розрахун­ковий документ, який складається з двох частин:

— верхня — вимога постачальника безпосередньо до покуп­ця оплатити вартість відвантаженої йому продукції (виконаних робіт, наданих послуг);

— нижня - доручення покупця своєму банку перерахувати з його рахунка відповідну суму на користь постачальника.

Платіжна вимога-доручення заповнюється постачальником — одержувачем коштів і надсилається безпосередньо на адресу по-купця-платника.

Якщо покупець згоден оплатити вимогу-доручення, він має заповнити нижню частину документа і подати його в свій банк для виконання. Платіжні вимоги-доручення вважаються дійсни­ми та приймаються банками протягом 20 календарних днів після дня їх виписки.