Сторінка
3

Форма і рух Землі

У практичних цілях користуються так званим середнім сонячним часом (інакше місцевим). Це – час на меридіані в конкретний момент.

Місцевий час тісно пов'язаний із географічною довготою. Знаючи різницю місцевого часу двох пунктів на земній поверхні, можна знайти різницю географічних довгот, і навпаки. Оскільки за 24 години Земля робить повний оберт навколо осі, то за одну годину кут повороту становитиме 15° (360° : 24 год.). Звідси можна встановити, що на 1° планета повертається за 4 хвилини (60 хв : 15°). Цих даних достатньо, щоб можна було визначити місцевий час на будь-якій довготі.

Однак користуватись місцевим часом у повсякденному житті незручно і вихід із ситуації був знайдений у запровадженні поясного часу. Використання його запропоноване ще в 1876р. канадським інженером С.Флемінгом, а вперше почали користуватися поясним часом від 1883 року в США. Вже у 1884 році він був прийнятий Міжнародним астрономічним конгресом. Поверхня земної кулі умовно поділена на 24 годинні пояси кожний протяжністю 15° (1 год.) по довготі. В межах кожного поясу встановлений час, що відповідає місцевому на середньому меридіані поясу.

Відлік часу було вирішено робити від Гринвіцького меридіана, місцевий час на якому називають всесвітнім. Годинний пояс, посередині якого проходить цей меридіан, отримав назву нульового. Решта поясів нумеруються у напрямку з заходу на схід від нього.

Початок нової доби відраховують від лінії зміни дат, яка просторами океану проходить по 180 меридіану, а огинаючи заселені ділянки суходолу відхиляється від нього в окремих місцях навіть на 10°. Перетинаючи лінію зміни дат у напрямку з заходу на схід, необхідно відняти один календарний день, а в зворотному напрямку – додати.

При проведенні меж годинних поясів враховують державні кордони та межі адміністративних одиниць (областей, провінцій, штатів тощо), і тому вони майже ніколи на суші не є прямими лініями. Однак, приблизно посередині кожного поясу проходить меридіан, кратний п'ятнадцяти, на якому поясний час співпадає з його власним місцевим.

Україна живе за поясним часом, що відрізняється від всесвітнього на дві години. Тобто, нова доба починається в Україні на дві години раніше, ніж у Лондоні. Разом з нашою державою у другому поясі розміщені такі країни, як Фінляндія, Румунія, Болгарія, Греція та ін.

Середній меридіан другого годинного поясу – 30° східної довготи проходить у кількох кілометрах західніше міста Києва і ділить територію України на дві майже рівні частини. На самому сході країни у Луганській області день настає на 40 хвилин раніше, а в місті Чопі, біля західного кордону, на 31 хвилину пізніше, ніж на тридцятому меридіані. Отже, на всій території України зручно користуватися поясним часом другого годинного поясу, який називають східноєвропейським або київським.

В останню неділю березня стрілки годинників переводять на одну годину вперед. Запроваджується так званий «літній» час. З кінця жовтня Україна знову переходить на поясний час. Запровадження «літнього» часу дає можливість змістити початок робочого дня і повніше використати світлу частину доби.