Сторінка
3
Телескоп «Хаббл» дозволив спостерігати вже більше восьми тисяч небесних об'єктів. Для порівняння — приблизно стільки ж зірок видно із Землі Неозброєним оком. У його пам'яті зберігаються «адреси» п'ятнадцяти мільйонів зірок, які він може досліджувати. Два з половиною трильйони байтів інформації, набраної телескопом, зберігається на 375 оптичних дисках. Ученим близько сорока країн він дозволив опублікувати більше тисячі наукових робіт.
Завдяки «Хабблу» були зроблені відкриття, що увійшли до історії астрономії і навіть в інститутські підручники. Вдалося з'ясувати, наприклад, Що чорні дірки дійсно існують і зазвичай розташовані в центрах галактик. Або те, що первинна стадія зародження планет однакова для всіх зірок, а темна пляма на нептунові не стоїть на місці: воно зникає в одній півсфері і з'являється в іншій. Інший вивід — у супутника Юпітера, Європи, є тонка киснева атмосфера. Ще відкриття — пояс з сотень мільйонів комет оточує Сонячну систему.
Телескоп допоміг знайти нові супутники за зовнішнім кільцем Сатурну, вправити першу карту поверхні астероїда, що пролітає недалеко від Землі, дозволив виявити в міжгалактичному просторі гелій, що залишився з часу Великого вибуху. «Хаббл» дав можливість заглянути в самі видалені куточки космосу, змінити наші переконання на найраніші стадії виникнення Всесвіту.
«Хаббл» виявив новий клас гравітаційних лінз, які використовуватимуться як «телескопи» для дослідження Всесвіту. З їх допомогою астрономи можуть розглянути, як йшов тоді процес утворення зірок в блакитній галактиці.
Телескоп допоміг вченим зміряти швидкість обертання газового диска еліптичної галактики М87 в сузір'ї Діви, віддаленої від Землі на п'ятдесят мільйонів світлових років. Виявилось, що обертається він навколо «чогось» з масою в три мільярди сонячних мас. «Якщо це не чорна дірка, тоді я взагалі не представляю, що це таке, — вважає професор форд з Інституту космічного телескопа. — Ми абсолютно не чекали побачити спіральну структуру, що оберталася, в центрі еліптичної галактики».
Чорні дірки — дуже масивні і неймовірно щільні об'єкти. Останні десятиліття про них багато говорили, сперечалися, їх шукали, але лише телескоп «Хаббл» підтвердив їх існування. Давно було відомо, що з центру галактики М87 виходить могутнє оптичне і радіовипромінювання Тільки тепер, після виявлення диска, що обертається, стало зрозуміло, що це чорна дірка, всмоктуючи речовину, створює ефект «торнадо» — вихору, що крутиться, розміром в сотні світлових років. Цей струмінь добре видно на знімку.
Вдалося також встановити, що пиловий диск розігрітий до десяти тисяч градусів і зовнішніх країв його крутяться із швидкістю більше п'ятисот кілометрів в секунду. Гігантські чорні дірки можуть викидати в струмені частинки, розігнані практично до швидкості світла.
Із зображень планет, отриманих телескопом, можливо скласти невелику виставку. Так, телескоп першим сфотографував поверхню Плутона з таким дозволом, що можна почало говорити про карту планети. До недавнього часу дев'ята планета Сонячної системи була прихована від пильного погляду дослідників космічного простору. Це унікальне небесне тіло: воно не вписується ні в які класифікації. Обертається Плутон навколо Сонця, але його не відносять ні до газових гігантів, ні до твердих планет. Він поводиться, як комета, періодично втрачаючи свою атмосферу, але кометою не є. Він може бути таким, що останнім залишився з крижаних карликів, що населяли Сонячну систему на зорі її освіти. Лише Тритон — супутник Нептуна — годиться йому в родичі.
«Результати просто фантастичні, — вважає американський астроном Марк Буе з Техасу. — «Хаббл» зробив Плутон з неясної плямочки мі-ром зі своїми горами, западинами і часом роки. Подібне відчуття я переживав, дивлячись на Марс в телескоп». Експерти розрізняють на знімках полярні шапки, яскраві плями, що переміщаються, і загадкові лінії. На їх думку, все це або просто сніг, або брудний сніг, оскільки зараз Плутон знаходиться в ближньому до Сонця положенні і там теплий сезон, сніг тане.
Із Землі Плутон ледве-ледве можна розгледіти, і ні про яку його поверхню мови ніколи не йшло. Тепер учені роблять висновок, що за різноманітністю поверхневих особливостей Плутон займає в Сонячній системі друге місце після Землі. Плутон — єдина планета, до якої не був поки посланий космічний корабель, але після таких відкриттів телескопа «Хаббл» вже планується туди запуск зонда.
Під час другого «техогляду» в лютому 1997 року на телескопі замінили спектрограф високого дозволу, спектрограф слабких об'єктів, пристрій наведення на зірки, магнітофон для запису інформації і електроніку сонячних батарей.
Межі розвитку телескопобудування в найближчому майбутньому не видно. Судячи з усього, ще дуже далекий той час, коли астрономам вдасться «викачувати» з випромінювання зірок і галактик, що доходить до нас, всю інформацію, що міститься в нім .
Використана література
1. http://ru.wikipedia.org/wiki/Hubble
2. 1 2 3 Dunar A. J., Waring S. P. (1999) Power To Explore—History of Marshall Space Flight Center 1960—1990. U.S. Government Printing Office, ISBN 0-16-058992-4 (Chapter 12, Hubble Space telescope: [1]) (англ.)
3. Информация на сайте НАСА (англ.)
4. Исторический обзор на официальном сайте, ч. 3 (англ.)
5. The European Homepage for the NASA/ESA Hubble Space Telescope — Frequently Asked Questions (англ.). Проверено 10 января 2007.
6. Brandt J. C. et al (1994). The Goddard High Resolution Spectrograph: Instrument, goals, and science results. Publications of the Astronomical Society of the Pacific, v. 106, p. 890—908 (англ.)
7. Benedict, G. Fritz; McArthur, Barbara E. (2005), High-precision stellar parallaxes from Hubble Space Telescope fine guidance sensors, Transits of Venus: New Views of the Solar System and Galaxy, Proceedings of IAU Colloquium #196, Ed. D. W. Kurtz. Cambridge University Press, p. 333—346 (англ.)
Завантажити реферат