Сторінка
3

Архітектура первісного суспільства (I млн. років до н.е. – II тисячоліття до н.е.)

З часом достатня витримка і просушування каменю призводить до того, що поверхня пісковиків міцніє. Цьому сприяють сонячні промені, які ніби сплавляють окремі піщинки.

Будуючи дольмен, людина шляхом нагромадження матеріалу обмежує простір; тут уперше протиставлені несучі частини і такі, які перебувають у спокої, це протиставлення явилося основою архітектури.

Дольмени своїм виглядом справляють враження і моці, і грандіозності, і мовчазної суворості. Можна собі уявити, з яким почуттям власної гідності й творчого задоволення дивилися на ці пам'ятки люди, котрі своїми зусиллями перемагали фізичний опір каменю. Справді, стародавні будівельники були великими майстрами своєї справи.

Найбільш складними мегалітичними спорудами, вірогідно, пов'язаними з обумовленим культовим ритуалом, були кромлехи (від кельтського crom – коло + lech – камінь) – групи каменів, розставлених концентричними колами. Найбільш відомий кромлех Стоунхендж (англ. – «висячі камені»).

У минулому Стоунхенджа виразно виділяються кілька етапів будівництва (рис.1.34). Спочатку десь близько 3100 р. до н.е. виникли рів глибиною 2 м і внутрішній вал (висотою 2 м) у формі кола. Поза цим колом знаходився так званий П'ятковий камінь, а всередині – розташовані по колу, на однаковій відстані одна від одної, ямки зі слідами трупоспалення. Приблизно в 1800 р. до н.е. Стоунхендж набув вигляду, знайомого нам сьогодні: виникло величне кам'яне кільце діаметром 30 м з величезних брил сірого пісковику, перекритих зверху плитами з каменю (рис.1.35). Всередині цього кільця знаходилася ще одна споруда підковоподібної форми. Вона була складена з брил більшого розміру, згрупованих попарно й перекритих третьою – так званих трилітів. Тесані поодинокі камені голубувато-зеленого відтінку – найменші в споруді. Деякі з них створюють немовби невелику самостійну підкову всередині підкови з сірих трилітів, а інші вишиковуються по колу всередині великого кам'яного кільця.

Головна вісь споруди спрямована на північний схід – точно туди, де в найдовші дні встає сонце. Це свідчить на користь того, що скоріше за все це було святилище сонця.

В архітектурній формі Стоунхенджа видно добре обмірковане розв'язання просторової задачі: чітке планування, центр, симетрія, ритм. «Підкова» з п'яти порталів, висота котрих зростає до центру, – це відточена художня ідея. Включити до неї «підкову» з каменів трохи менших і іншого кольору, які стоять могутнім частоколом навколо «олтаря», оточити підкову зовні кільцем голубуватих стовпів, а це кільце – ще одним колом сірих порталів, – це робота,

якої не посоромився б жоден із архітекторів світу, котрі жили в минулому і живуть зараз. Разом із валом, що оточує споруду, з дорогою, яка обтікає П'ятковий камінь, разом із навколишнім краєвидом Стоунхендж являє собою справжній шедевр мистецтва. Він не потребує ніяких скидок на «доісторичне походження».

На рис.1.36 показано, як, вірогідно, велося спорудження Стоунхенджа. В кромлехах уперше з'являються кам'яні балки, укладені на стояках. Це перші стояково-балочні тектонічні системи.

Факт майже повсюдного поширення мегалітичних споруд вказує на те, що вони стали виразниками ідей, котрі були спільними для всіх людей цієї доби, незалежно від їх географічного місцезнаходження. Такою ідеєю могло бути прагнення матеріалізувати усвідомлення значення своєї особи, утвердити її могутність і непохитність, зберегти назавжди пам'ять про неї для нащадків. Не випадково ці камені мали дуже великі розміри та вагу. Слід додати, що вождь вважався також осереддям продуктивних сил природи. Він відповідав за багатий урожай, за численний приплід худоби, народжуваність людей. Після смерті його тінь продовжувала забезпечувати благоденство тим, хто продовжував жити. Потурбувати гробницю – означало знищити чудодійність, її безмежний вплив на все живе .

Таким чином, уже за первіснообщинного ладу формуються перші будівельні навички, освоюються прості конструкції й виробляються прийоми архітектурної композиції. В результаті досягнутого розвитку продуктивних сил та виробничих відносин створюються різні типи жител і поселень, а також з'являються культові споруди. Вдосконалення знарядь праці дозволило задовольнити основні потреби в їжі, одязі та притулку, сприяло виникненню духовних потреб і з часом появленню потреб естетичних, що дало поштовх розвитку мистецтва й архітектури.

Література

1. Афанасьева В., Луконин В., Померанцева Н. Малая история искусств. История Древнего Востока. – М.: Искусство, 1976. – 290 с., илл.

2. Бунин А.В. История градостроительного искусства. Том 1. Градостроительство рабовладельческого строя и феодализма. – М.: Стройиздат, 1979. – 495 с., илл.

3. Всеобщая история архитектуры в 12-ти томах. Том 1. Архитектура древнего мира. Под ред. О.Х.Халпахчьяна. – М.: Стройиздат, 1970. – 510 с., илл.

4. Всеобщая история архитектуры в 12-ти томах. Том 9. Архитектура Восточной и Юго-Восточной Азии до середины XIX в. Под ред. А.М. Прибыткова. – Л.-М.: Стройиздат, 1971. – 643 с., илл.

5. Всеобщая история искусств в 6-ти томах. Том 1. Искусство Древнего мира. Под ред. А.Д. Чегодаева. – М.: Искусство, 1956. – 467 с., илл.

6. Всеобщая история искусств в 6-ти томах. Том 2. Книга 2. Искусство Средних веков. Под ред. Б.В.Веймарна и Ю.Д.Колпинского. М.: Искусство, 1961. – 508 с., илл.