Сторінка
5

Архітектура як професія

Конкурсне проектування - розробка за одним завданням (для одного об'єк­та) декількох проектів і вибір опти­мального на основі їхнього зіставлен­ня.

Концептуальне (пошу­кове) проектування – це проектування, яке має будь-які нові ідеї, кон­цепції. Концептуальний проект не при­значається для здійснення і складаєть­ся із обмеженого, необхідного тільки для ілюстрації принципового рішення, обсягу проектних матеріалів. За ре­зультатами оцінки проекту ідею, яка міститься у ньому, або концепцію можна прийняти для подальшої розробки або відкинути. Концептуальне проектування може передувати індивідуальному або типовому про­ектуванню, що сприяє під­вищенню якості і зниженню вартості цих видів проектування. Метою концептуального проектування може бути також розробка явно нере­альних, а то й фантастичних проектів (т. зв. „паперова архітектура”).

В. Дахно

Серійне проектування за­родилося в кінці 40-х рр. ХХ ст. Це особливий вид типового проектування, розробка серії типових проектів одного об'єкта (жит­ловий будинок, школа тощо), об'єднаних єдиним підходом, архітектурно-плану­вальними та конструкційними вирішен­нями, але таких, що відрізняють­ся будь-якими іншими характеристиками (демографічними, містобудівними, ком­позиційними та ін.). Серійне проектування сприяє уні­фікації конструкцій, індустріалізації бу­дівництва, поліпшенню організації ро­боти будівельних підприємств.

В. Дахно

Типове проектування - розробка про­ектів, призначених для багаторазового використання у масовому будівництві. Типове проектування дозволяє значно скоротити загаль­ну вартість і строки розробки проект­ної документації. До якості типових проектів ставляться особливо жорсткі вимоги, оскільки функціональні та еко­номічні їхні недоліки при багаторазо­вому використанні призводять до ве­ликих втрат. Типові проекти призна­чаються для певної території (зона, підзона) і розробляються з урахуван­ням її природнокліматичних, ґрунтових, сейсмічних та ін. особливостей. Типові проекти «прив'язуються», тобто доопрацьовуються звичайно тільки стосовно фундаментів з урахуванням конкретних умов будівництва. Типове проектування особливо поширилося наприкінці 1950-х рр., що дозволило перейти на індустріальні методи масового житлового будівництва і поклало початок заводському домобудуванню.

В.Дахно

Проектування експериментальне – індивідуальне проектування з метою перевірки нових архітектурно-планувальних, конструктивних, технологічних та ін. вирішень для наступного їх впровадження.

В.Дахно

До специфічних видів архітектурної діяльності відносяться: об’ємне проектування (проектування окремих будівель і споруд), містобудування, реставрація пам’яток архітектури, ландшафтне проектування (ландшафтна архітектура).

Ландшафтна архітектура – це діяльність з формування гармонійного поєднання природного краєвиду з освоєними людиною територіями, поселеннями, архітектурними комплексами, інженерними спорудами.

Найбільш складним і багатоаспектним видом архітектурної діяльності є містобудування (урбаністика). Це комплексна наукова і практична діяльність, у сферу якої входять принципи, чинники і методи просторової організації нових міст, а також реконструкції існуючих.

Містобудівна діяльність охоплює дослідження, проектування та управління процесами реалізації за­ходів, що визначають формування і розвиток функціональної та архітек­турно-планувальної структури населе­них місць і районів у відповідності з демографічними, соціальними, економіч­ними вимогами та природно-екологіч­ними умовами; розвиток інженерної та транспортної інфраструктури; збере­ження і збагачення оточуючого середо­вища. Засобами вирішення містобудів­них завдань є раціональна планувальна організація території та узгоджене взаєморозташування житлових районів, ви­робничих комплексів, рекреаційних зон, громадських центрів тощо.

Як галузь архітектурної діяльності містобудування спрямова­не на створення міських ансамблів, що поєднують споруди з природним оточен­ням. Масштаб та характер об'єктів виз­начають особливості архітектурної твор­чості в містобудуванні, яка заснована на принци­пах історичної спадкоємності, що віддзеркалює об'єктивні умови безперерв­ного процесу розвитку населених місць.

Література

1. Архітектура. Короткий словник-довідник. /За загальною редакцією А.П.Мардера. – К.: Будівельник, 1995. – 334 с.

2. М.Б.Бархин. Методика архитектурного проектирования в системе архитектурного образования: уч.-метод. пособие для архит. вузов и факультетов. – М.: Стройиздат, 1969. – 224 с.

3. Книга об архитектуре. /сост. А.М.Журавлев и В.И.Рабинович. – М.: Знание, 1973. – 160 с.

4. Гутнов А., Глазычев В Мир архитектуры: лицо города. – М.: Мол. гвардия, 1990. – 350 с.

5. Посацький Б.С Основи урбаністики: навч. посібник для архіт. спец. Львів: Арніка, 1997. – 116 с.

6. Кандилис Ж. Стать архитектором. Пер. с фр. – М.: Стройиздат, 1979. – 272 с.

7. Жестаз Б. Ренессанс. От Брунеллески до Палладио. Пер. с фр. – М.: Астрель, 2003. - 160 с.

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3  4  5 


Інші реферати на тему «Архітектура, містобудування»: