Сторінка
3

Методи архітектурного проектування (за Б.Г.Бархіним)

Функціональна доцільність

Функціональний метод розкриває внутрішні зв'язки, обумовлені призначенням будівлі, технологічними процесами, що відбуваються в даній матеріальній оболонці. Принцип доцільності, «користі» архітектурного твору розкривається в прагненні щонайкраще задовольнити матеріальні і духовні потреби суспільства при розумному мінімумі витрат. На функціональні вимоги впливають рівень розвитку техніки й економіки, особливості побуту і культури, кліматичні і топографічні умови. Приступаючи до проектування, архітектор визначає обов'язкові (закономірні) і необов'язкові (бажані) функціональні зв'язки. Цій меті служить методика складання функціонально-оперативних схем для запису інформації про стан об'єкта, використовуючи апарат теорії графів [124, стор. 11 - 21].

Розробка об'ємно-планувальної структури, композиції ширше функціонального рішення. Функціональна схема не може використовуватися в якості реальної естетичної структури. «Форма визначається функцією, але перевершує її, оскільки художня уява може її супроводжувати без збитку для неї» [Ф.-Л. Райт, 184, стор. 245].

Істотно для методики комплексного проектування введення поняття «поводження» об'єкта, що визначає взаємодію компонентів усередині системи в часі. Процеси, що відбуваються в об'єкті, показують динаміку, разом з тим просторова структура будівлі дає їм статичне вираження. Подолання цього протиріччя знаходить своє відображення в ідеї гнучкого просторового рішення як житлових, так і громадських будівель. «Одного функціонування для мистецтва недостатньо — разом з тим . не знайдеться нікого, хто став би затверджувати, що красивому дозволено погано функціонувати» [Г.Б.Бархін, 62, стор. 37].

Роль конструктивного задуму

Саме формулювання завдання архітектури як створення матеріального середовища шляхом штучного виділення певної частини простору як матеріальної оболонки об'єму показує необхідність злитості архітектурно-просторового і конструктивного задумів і ту роль, що приділяється техніці як засобу створення архітектурної споруди.

Комплексний метод припускає одночасну розробку архітектурної і конструктивної структури будівлі. Будь-яке удосконалювання конструктивного і технічного рішення є удосконаленням архітектурного рішення. Усяка робота над організацією простору є робота над технікою, усяка робота над технічною проблемою є робота над рішенням простору. Структурне мислення, розвинене в архітектора в процесі навчання, дозволяє вирішувати подібні задачі синтезу конструктивної і композиційно-образної побудови об'єкта.

Видатний архітектор Фелікс Кандела висловив думку про те, що сучасну архітектуру можна створювати як скульптуру, що сприймається «зсередини». Інструментом, що дозволяє створити ці «скульптури», служать різні структури, і архітектор повинний уміти користатися цими структурами. Тому в учнях архітектурних шкіл, на його думку, необхідно розвивати структурну уяву.

Ця думка майстра розкриває найважливіше завдання проектування, що полягає в створенні цілісності архітектурної і конструктивної структури будівлі, зв'язку форми і конструкції. Взаємовплив техніки і художньої творчості являє собою складний суперечливий процес, що знаходить свою єдність у композиції архітектурного твору.

Література

1.Архітектура. Короткий словник-довідник. /За загальною редакцією А.П.Мардера. – К.: Будівельник, 1995. – 334 с.

2.Бархин М.Б. Методика архитектурного проектирования в системе архитектурного образования: уч.-метод. пособие для архит. вузов и факультетов. – М.: Стройиздат, 1969. – 224 с.

4.Пономарев Я. Психика и интуиция. – М.: Политиздат, 1967.

5.Райт Френк Ллойд. Будущее архитектуры. М.: Госстройиздат, 1960.

6.Симонов П. Роль эмоций в приспособительном поведении живых систем. //Вопросы психологии, 1965, № 4.

7.Выготский Л.С. Психология искусства. - М.: Педагогика, 1987. - 344 с.

8.Фресс Поль, Пиаже Жан. Экспериментальная психология. – М.: Прогресс, 1966.

9.Чепелюк Ю.В. Архитектурная композиция как выражение «целого»-«единого». -К.: НИИТИАГ, 2000. – 30 с.

10.Панова Л.П., Шубович С.О. Методичні вказівки до вивчення курсу «Архі­тектура композиція. Композиція-сприй­няття». Частина 1. - Харків: ХДАМГ, 2001. - 60 с.

11.Жмурко Ю.В., Панова Л.П. та ін. Методичні вказівки до вивчення курсу «Архі­тектурна композиція. Композиція-сприйнят­тя». Частина 2. - Харків: ХДАМГ, 2002. - 60 с.