Сторінка
5

Екзистенціалізм

Франц Кафка.

Ф. Кафка(1883-1924) – австрійський письменник, народився у Празі у єврейській родині. Писав німецькою мовою, яка стала для нього рідною з дитинства. Закінчив юридичний факультет. Став професійним літератором, близьким до кола експресіоністів. За життя Кафки лише деякі з його оповідань з’являлись у журналах. Після війни Кафка опублікував оповідання „У виправній колонії”, 1919, збірник „Сільський лікар”, 1924.

Помираючи, Кафка заповідав знищити всі його рукописи, однак його друг Макс Брод у 1925-1926 роках видав три незакінчені романи: „Америка”, „Процес”, „Замок” та збірку не виданих оповідань „На будуванні китайської стіни”. За життя Кафку не знало багато людей, але в роки 2-гої світової війни і особливо після неї творчість Кафки здобула світову популярність.

Стиль Кафки розвивався під значним впливом, як романтичного, так і реалістичного гротеску різних європейських письменників: Н.В.Гоголя, Ч.Дікенса, Ф.М.Достоєвського. Його прираховували до мистецтва крайнього декадента, розпаду буржуазної свідомості та називали художником екзистенціалістського типу. Деякі німецькі та американські дослідники вважають Кафку ірраціоналістом та містиком. Вплив творчого метода Кафки відчули письменники різних країн: Томас Манн, деякі німецькі та австрійські письменники, швейцарці М.Фріш та Ф.Дюрренматт, французи Ж.П.Сартр та А.Камю, а також деякі письменники США та інших країн Америки та Ірану.

Для оповідної манери Кафки характерне точна правдивість деталей, епізодів, думок та розповіді окремих людей, які з’являються у незвичайних, часто абсурдних взаємозв’язках. Мова Кафки зазвичай чітка, строга та архаїчна слугує для відображення кошмарних, іноді казково-фантастичних ситуацій.

Герої Кафки – одинокі люди, що болісно сприймають жорстоку не людяність та абсурдність оточуючого світу. В оповіданні „Перевтілення”, скромний герой-комівояжер, прокинувшись бачить себе перевтіленим у величезну комаху, щось подібне до таргана. Протягом деякого часу він продовжує жити у обстановці реалістично зображеного биту, у незвичайних відносинах зі звичайними людьми і, нарешті, помирає, заморивши себе голодом, щоб не заважати близьким.

Трагічне безсилля, приреченість „маленької людини” та разом з тим небажання змиритись з цим, пошуки виходу, глибоке вторгнення у приховані області буржуазної дійсності, що розкривають безпощадну жорстокість та безглуздість суспільства, його законів, звичаїв, моралі, втілені у образах Кафки. В 30-ті роки Б.Брехт писав, що Кафка, передбачивши наближення фашистського кошмару „ .з надзвичайною фантазією описав майбутні концтабори, майбутнє безправ’є, майбутню абсолютизацію державного апарату, глухе життя одинаків”. Суб’єктивне світосприйняття Кафки, настрій відчаю, впевненість у фатальній нездоланності сил, що пригнічують людину. Романи, оповідання, щоденники Кафки являються художнім виразом кризи суспільного та естетичного пізнання, що було характерне для модерністської літератури ХХ сторіччя.[8]

Висновки.

Вчення екзистенціалізму носить яскраво виражений морально-етичний характер. Після другої світової війни під його впливом перебували різні ліворадикальні рухи. Останнім часом вплив екзистенціалізму суттєво ослаб, але його основні ідеї були засвоєні іншими напрямами сучасної філософії і до цього часу продовжують впливати на людей через філософію, літературу і мистецтво.

Я вважаю що цьому вченню необхідно приділяти особливо багато уваги. Необхідно замислюватись над головними його питаннями досить часто, бо, як вже було сказано вище, від цього залежить сенс нашого існування, життя.

Ми бачимо що протягом ХХ сторіччя ця проблема була досить актуальною, бо людина лише починала розуміти себе, але зараз для багатьох це втратило сенс, велика кількість людей вважають це вчення непотрібним, а іноді і безглуздим. Такі видатні письменники, як Жан Поль Сартр, Франс Кафка та Альбер Камю не випадково підіймають цю тему у своїх творах, вони намагаються наштовхнути людей на правильне сприйняття себе та світу. Необхідно звертати на це увагу. У творах цих письменників ми можемо досить чітко побачити ту безнадійність людини у теперішньому світі, зрозуміти стан її душі та оцінити його. Видатні письменники з усього світу не випадково намагались показати читачу звичайну людину, вони намагались наштовхнути його на роздуми про своє життя, чого воно варте і чи не варто щось змінити у ньому.

Отже, проблема розглянута вище є дуже актуальною на цей час, але, я вважаю, що їй не приділяється достатньо уваги, тієї на яку вона заслуговує.

Використана література.

1. Теорія літератури: Підручник/За наук. ред. Олександра Галича.- Київ: Либідь, 2001.- 488 с.

2. К.Хамітов, С.Килова, Л.Гармаш, 2000. Історія філософії.

3. С.Н.Мареев, Е.Н.Мареева, В.Г. Арсланов. Философия ХХ века (стоки и итоги). Учебное пособие.- М.: Академический Проект, 2001.- 464 с.

4. Ільїн Володимир Васильович, Кулагін Юрій Ігоревич. Філософія (Нариси з історії розвитку філософської думки)

a. Інтернет сайти:

5. http://www.acapes.com/camus.htm

6. http://www.openweb.ru/kafka/

7. http://www.ovsem.com/user/ekzis/

Додатки.

Кафка, приблизно, у віці одного року, 1884 год.

Франц Кафка. Приблизно 1899 год.

Кафка - доктор права. Приблизно 1906 год.