Сторінка
4

Філософські категорії загального і особливого та їх використання у правотворчості

Останнє слід підкреслити, оскільки в СІЛА сформувалась наукова школа, яка дістала назву “правового реалізму”, прихильники якої вважають, що писана норма в силу свого загального характеру фактично є фікцією, атому є чисто умовною. Реальні ж права і обов’язки, а також норми, що регулюють конкретні відносини - це вже не абстракції, а завжди реальні одиничні факти.

Чим відрізняється підхід “соціологів” з цього питання від позиції “реалістів”? Якщо перші не виключають можливості знаходження так званих реальних норм, сформульованих на аналізі соціальної практики, то другі (“реалісти”) вважають абсурдною саму ідею знаходження правових стандартів і загальних правил поведінки.

Як бачимо, в цьому останньому випадку в категоричній формі заперечується існування загальних норм права як відображення і закріплення тих загальних елементів (сторін), що об’єктивно існують в самих суспільних відносинах. З цим не можна погодитись. Викладене вище спростовує такий висновок.

В юридичній літературі питання про те, чи дійсно загальні норми права в силу своєї загальності є нормами тільки умовними, своєрідною юридичною фікцією, є питанням спірним.

В одних роботах загальне трактується як розумна абстракція, в інших - як об’єктивно існуюча закономірність. Правий В .П. Тугаринов, який вважає, що загальне настільки ж реальне, об’єктивне, як і окреме, і що класифікація загального як розумової абстракції є виразом номіналізму.

Література

ВІСНИК. Хмельницького інституту регіонального управління та права