Сторінка
5

Ґендер і ЗМІ

Ці процеси інтерактивного за своєю суттю спілкування зу­мовили переосмислення поняття засобів масової інформації (означення, в якому домінує процес одностороннього "інформу­вання" масової аудиторії) як засобів масової комунікації.

Пізніше інтерактивність почали розглядати як основний принцип комунікативної організації в комп'ютерних медіях.

Як виявили пізніше теоретики масмедій, телебачення, радіо та преса як засоби комунікації не зовсім відповідають класичній формулі комунікативного акту, що її запропонував Р. Якобсон ("відправник" – "повідомлення" – "одержувач"). Для цих різновидів масмедій взагалі байдуже, чи їхнє повідомлення отримає бодай один адресат. Вони не тельки не вимагають відповіді, але й унеможливують її. Як полемічно стверджував Ж. Бодріяр, "характерною рисою масмедій є те, що вони анти комунікативні: якщо ми приймемо означення комунікації як обміну, як простору взаємозв`язку слова та відповіді, а отже, й відповідальності…" [1].

Інакше кажучи, стверджував він, коли ми визначаємо комунікацію як щось інакше, ніж просто передання-приймання інформації, то остання має бути оберненою за формою. Натомість вся сучасна архітектура масмедій полягає, на його думку, в тому, що " .вони є тим, що назавжди забороняє відповідь» що унеможливлює процес обміну (хіба що в формах симуляції відповіді, котрі самі інтегровані в процес передавання інформації, що однак нічого не змінює в односпрямованості комунікації) [1].

Все це давало підстави Ж. Бодріяру характеризувати традиційні масмедії як "мовлення без відповіді". Натомість для здійснення мережевої комунікації, на відміну від докомп'ютерних медій, необхідність відповіді є принциповою, оскільки комп'ютерні медії дозволяють стверджувати про передання повідомлення лише тоді, коли його отримають. У цьому сенсі лише комп'ютерні мережі можна повноправно називати засобами комунікації, що повністю визначено їхньою технологією.

Як відзначають дослідники, порушення монополії на мовлення, яку мають некомп'ютерні медії, вилучають із їхньої теорії дискурс влади, основоположний для теорії масмедій у цілому "різоматична" структура мережі не допускає можливості встановлення владних відносин, що вимагають як умови існування жорсткої опозиції центру та периферії.

Ґендерний аналіз масмедій. Дослідження ґендерних аспектів масмедій, як ми намагалися продемонструвати, зачіпають фактично кожен аспект взаємозв'язку медій та культури.

Основні напрямки вивчення такого зв'язку передбачають 1) вивчення способу конструювання ґендеру в текстах медій; 2) ґендерні аспекти вироб-ництва інформації; 3) теорію диферентційованого культурного прочитання; 4) проблеми кодування/декодування текстів медій.

Одним із чільних аспектів вивчення ґендеру в теоріях комунікації є те, як конструюється ґендер у текстах медій.

Здійснювані в його межах дослідження аудиторії медій ф способів сприйняття їх змісту продемонстрували серйозні ґендерні розбіжності, передусім у способах використання медій та в значеннях, якими наділяються тексти медій [6]. Такі розбіжності досліджуються, за Д. Маквейлом, у межах стереотипних соціальних ролей, типового повсякденного досвіду, аналізу того, як соціальна стать впливає на наявність та використання часу.

Різні типи змісту медій, за ним же, як і їх виробництво та використання, вивчаються в зв'язку з характером вираження ґе­ндерної ідентичності та відповідними розбіжностями в "прочи­таних" смислах і задоволенні, отримуваних від медійної продук­ції. Вони передбачають також вивчення можливостей "опози­ційного прочитання" таких текстів.

Ґендерні підходи порушують питання про зміни в змісті медійних повідомлень, можливості їх трансформацій у напрямку ґендерного партнерства. Це питання про те, "чи можуть вибір та інтерпретація медій привести до якихось змін, ставши частиною спротиву жінок у соціальній ситуації, яка досі характеризується структурною нерівністю" [6].

Для вітчизняних досліджень масмедій цей напрямок ґендер­ного аналізу також є основним.

Вивчення змісту та способів функціонування ґендерних сте­реотипів у масмедіях, їх відповідності чи невідповідності реалі­ям суспільства, котре трансформується, образи жінок і чоловіків у ЗМІ та їх видозміни порівняно з попередніми етапами суспіль­ного життя, специфіка висвітлення жінок і чоловіків засобами масової інформації й тенденції такого висвітлення у нашому су­спільстві та світі, ґендерна асиметрія в масмедіях тощо стали темами активних наукових і громадських дискусій.

Загалом вивчення ґендерних аспектів масмедій та їх аналіз має на меті зробити прозорими та явними ґендерні асиметрії си­мволічного відтворення реальності, яку вони презентують.

Висновки

Усі ці дослідження призводять до висновку, що ЗМІ мають безпосередню і, навіть, не дуже завуальовану владу над мисленням людства. Зараз, коли інформація визнана одним з найцінніших факторів нашого життя, ті, хто володіють засобами розповсюдження її є найвпливовішими людьми. І саме вони вирішують, що саме і у якій формі піднести до нашої уваги, а що може залишитися поза нею. В такому аспекті вислів "свобода слова" стає не просто невірним, але й просто смішним. ЗМІ здобули владу над людьми без перепон і сумнівів. Вони створили міцну систему стереотипів і образів у мисленні людей, що вже просто не дає можливості міркувати по-іншому. Але більш того, нав`язливі образи, що надають нам засоби масової інформації створюють комплекси, які потім перетікають у проблеми, у житті кожної окремо взятої людини. І ґендерний аспект не є виключенням. ЗМІ створили в уяві багатьох людей образи ідеального чоловіка і жінки, вони розмістили їх у певних нішах суспільства, тим самим відмітаючи усіх, хто не підпадає під даний образ як неповноцінних. Ці образи говорять до нас з екранів телевізорів, посміхаються з обкладинок журналів, все більше і більше закріплюючи усвідомлення нашої неповноцінності. А будь-яке нове вільне від цих стереотипів утворення не має жодного шансу на розвиток, так як не визнається ЗМІ, а також всіма тими, хто не піддає їх авторитет сумнівам. По суті, з незалежного передавача інформації, яким воно має бути, ЗМІ перетворилися у вираження думок будови світу і суспільства своїх власників. Будь-яка подія чи відображення образу стає важливішим по мірі зростання кількості інформації, наданої про неї. Тим самим шкала цінностей і важливостей створюється вже не людиною безпосередньо.