Сторінка
4

Фрейдизм

Таким чином, згідно з концепцією Фромма, не соціальна структура суспільства формує потреби людини, а антропологічна природа потреб визначає способи існування людини. Соціальний характер є результа­том динамічної адаптації людської природи до структури суспільства. Фромм виділив такі типи соціальних характерів: рецептивний, експлуа­таторський, нагромаджувальний, ринковий.

В основі кожного соціального характеру лежить особливий психо­логічний механізм, через який індивіди вирішують проблеми людсько­го існування; мазохістський, садистський, деструктивістський такон­формістський.

За умови дії мазохістського та садистського механізмів, вважає Е.Фромм. людина добровільно підкоряючись кому-небудь або па­нуючи над ким-небудь набуває ілюзії власноїідентичності . Людина змушена шукати шляхи вирішення проблем свого існування. Здебіль­шого ними стають: 1) деструктивізм як прагнення індивіда знищува­ти , руйнувати все те, що поза ним , як зовнішню причину свого три­вожного внутрішнього стану; 2) конформізм як вимова людини від свого власного "Я" через розчинення себе в масі, в натовпі . Фромм вважав їх універсальними, тому що соціальні умови, па його думку, завжди викликають панування того чи іншого типу соціальних харак­терів, властивих більшості членів даного суспільства.

Але єдино правильним способом вирішення цих проблем, на думку Фромма. є любов; саме вона служить критерієм буття як способу жит­тєдіяльності. В процесі оволодіння мистецтвом любові відбувається зміна структури характеру людини, в результаті чого повага до життя, почут­тя ідентичності, зацікавленість у єднанні зі світом стають пріоритетни­ми , сприяючи переходу до гуманістичного духу.

У книзі "Мати чи бути" Фромм намагається показати дегуманізуючий вплив сучасного західного суспільства на людину. Він аналізує це суспільство крізь призму конфлікту двох орієнтацій характеру (ринко­вого і продуктивного), а також через суперечність двох способів існу­вання людства — володіння та буття.

Під володінням та буттям Фромм розумів дварізні види самоорієнтації та орієнтації у світі, дві різні структури характеру, перевага однієї з яких визначає все, що людина думає, відчуває та здійснює. Коли людина дотримується принципу володіння, ставлення її до світу виражається в прагненні зробити його об'єктом володіння, перетворити все і всіх на свою власність. Стосовно ж буття як способу існування, то, за Фроммом, слід розрізняти дві його форми: перша характеризується життєлюбством, справжньою причетністю до світу; друга стосується істинної природи, істинної реальності особистості.

Впевнений у тому, що багатство не робить людину щасливою, Фромм закликає до створення нового ідеального суспільства, в якому орієнта­ція людини на володіння буде замінена орієнтацією на буття. Функція нового суспільства — сприяти виникненню нової людини, структурі характеру якої будуть властиві такі якості: готовність відмовитись від усіх форм володіння заради того, щоб повною мірою бути; відчуття себе на своєму місці в сфері свого буття; визнання всебічного розвитку людини та її близьких вищою метою життя; відчуття свого єднання з життям, відмова від підкорення будь-кому і будь-кого, від експлуатації, руйнування та виснаження природи, прагнення зрозуміти природу, жити в гармонії з нею.

Аналізуючи праці Фромма, можна простежити зв'язок концепції "соціального характеру" з теорією історичного розвитку. Розуміння істо­ричного процесу у Фромма грунтується, по-перше, на концепції людської природи, за допомогою якої він пояснює неперервність поступальних історичних змін; по-друге, на концепції "соціального характеру", за допомогою якої він намагається розкрити функціонування того чи іншого суспільства. Історичні зміни, за Фроммом, породжуються суперечнос­тями між потребами людської природи та способом їх задоволення в конкретному суспільстві. Визнаючи позитивну роль соціального харак­теру в історичному процесі, Е.Фромм вважає, що соціальну перспекти­ву відкривають люди з продуктивним характером, життєвими принци­пами яких є гуманістичні норми, орієнтація на буття. Їхня історична роль зводиться до завдань моральної просвіти людей, що є, на думку Фромма, головною умовою істинної революції, яка приведе людину до утвердження справжнього буття.

Постановка Фроммом проблеми "соціального характеру" як певної психологічної структури особистості, спроба з'ясувати роль різних типів соціального характеру в суспільно-історичному розвитку, безумовно, слушні і заслуговують на увагу. Проте важко погодитись із ним у тому, що будь-яке конкретне суспільство формує переважно один соціальний характер, функція якого полягає в зміцненні та стабілізації існуючої соціальної системи.