Сторінка
2
Матерія та її атрибути: простір, час, рух. Матерія, як об'єктивна реальність характеризується нескінченною кількістю властивостей. Матеріальні речі і процеси кінцеві і нескінченні , оскільки їх локализованность відносна, а їхній взаємний зв'язок - абсолютний, безперервна (усередині самих себе однорідна) і переривана (характеризуються внутрішньою структурою): усім матеріальним об'єктам властива маса (будь те масса спокою для будь-якої речовини або маса руху для полів ) і енергія (потенційна або актуалізована). Але найважливішими її властивостями, її атрибутами, є простір, час і рух . Простір характеризується довжиною і структурністю матеріальних об'єктів (утворень ) у їхньому співвідношенні з іншими утвореннями . Час характеризується тривалістю і послідовністю існування матеріальних утворень у їхньому співвідношенні з іншими матеріальними утвореннями . Принципово важливим є відповідь на питання про те, у якому відношенні простір і час знаходяться до матерії. По цьому питанню у філософії існують 2 точки зору. Першу з них звичайно називають субстанціональною концепцією простору і часу . Відповідно до цієї концепції простір і час - самостійні сутності, що існують поряд з матерією і незалежно від неї . .Таке розуміння простору і часу вело до висновку про незалежність їхніх властивостей від характеру матеріальних процесів, що протікають у них . Субстанціональна концепція бере початок від Демокрита, найбільш яскраве утілення вона знайшла в. класичній фізиці И. Ньютона. Ідея абсолютного простору і часу И. Ньютона відповідав визначеній фізичній картині світу , а саме його поглядам на матерію як на сукупність відмежованих друг від друга атомів, що володіють незмінним обсягом , інертністю (масою) і діючих один на одного миттєво, або на відстані, або при зіткненні. Простір, по Ньютону , незмінно, нерухомо, його властивості не залежать ні від чого, у тому числі і від часу, вони не залежать ні від матеріальних тіл, ні від їхнього руху . Можна забрати з простору всі тіла, але простір залишиться і властивості збережуться. Виходить , що простір - це як би грандіозне вмістище, що нагадує перевернений нагору дном величезна шухляда , у який поміщена матерія. Такі ж погляди в Ньютона і на час. Він вважав , що час тече однаково у Вселеної і цей плин не залежить ні від чого, - а тому час абсолютний, тому що воно визначає порядок проходження і тривалість існування матеріальних систем. Як бачимо, у даному випадку і простір, і час виступають як реальності, що у визначеному змісті є вищими сутностями стосовно матеріального світу. Другу концепцію простору і часу називають релятивістською. Відповідно до цієї концепції простір і час - не самостійні сутності, а системи відносин, утворені взаємодіючими матеріальними об'єктами. Відповідно властивості простору і часу залежать від характеру взаємодії матеріальних систем. Релятивістська концепція веде свій початок від Аристотеля. Найбільше послідовно вона проведена в неэвклидовой геометрії Лобачевского і Римана й у теорії відносності А. Эйнштейна. Саме їхні теоретичні положення виключили з науки поняття абсолютного простору й абсолютного часу, знайшовши тим самим неспроможність субстанціонального трактування простору і часу , як самостійних, незалежних від матерії форм буття. Саме ці навчання , особливо загальна і спеціальна теорія відносності обґрунтували залежність простору і часу , їхня властивість від характеру руху матеріальних систем. Простір і час як нерозривно зв'язані з матерією загальні форми її буття володіють цілим поруч як загальних , так і специфічних для кожної з цих форм властивостей. Загальні властивості простору - часу: їхня об'єктивність, і загальність. Визнання даних властивостей практично відразу ж протиставляє матеріалістичне трактування простору і часу їхнім ідеалістичним трактуванням. Адже відповідно до ідеалістичних навчань простір і час - це породження свідомості людини , а тому вони об'єктивно не існують. Основними властивостями простору є : довжина , однорідність, изотропность (рівноправність усіх можливих напрямків ), тривимірність, і специфічні властивості часу: тривалість, однорідність .(рівноправність усіх моментів),, одномірність, необоротність. Властивості простору і часу виявляються всякий раз особливим образом у мікросвіті, макросвіті і мегамире, у живій природі й у соціальній дійсності. Об'єктивна безперервність простору і часу і їхню переривчастість обумовлюють рух матерії, що є основним способом її існування. Рух матерії - абсолютно, її спокій - відносний. При цьому варто мати на увазі, що у філософії рух розуміється як усяка зміна речей і процесів. Позначивши зміну в часі просторових характеристик речей і процесів (їхнє місце розташування й обсяг ) поняттям "переміщення", а мінливість їхньої якісної визначеності як результат їхнього існування в часі умовним терміном "зміна ", дійдемо висновку висновкові . Рух у самому широкому його розумінні являє собою єдність моментів переміщення речей і процесів і їхньої зміни. Їдуча машина переміщається в просторі, "стара" книга на полку "старіє", зрідка "переміщаючи". Саме такий зміст вкладають у термін "рух ", коли говорять, що запекла не може існувати без руху . Істотним доповненням до цього принципу є твердження про те, що, у свою чергу, рух не може існувати без матеріального носія (речовини або полючи). Твердження начебто рух існує без матерії з погляду філософів-матеріалістів настільки ж абсурдно, як і умовивід про існування матерії без руху . У нерозривній єдності матерії і руху матерія исходна, а рух - производно. Воно як би підлегло матерії. Протилежну матеріалізмові позицію займає энергетизм, висунутої німецьким ученим В. Оставальдом. У своїй теорії В. Оставальд намагався звести матерію і рух до енергії (звідси і відбулася назва теорії энергетизма). Як відомо, енергія - це фізична міра руху . В. Оставальд же повідомляє енергією усе, що існує у світі . Отже, і матерія, і свідомість, і пізнання - усе це енергія, а отже матерія і свідомість є похідними від енергії і руху . Сучасна форма энергетизма (неоэнергетизм) зв'язана зі спробами доказу - процесу перетворення матерії в енергію на основі відомого закону співвідношення маси й енергії А. Эйнштейна Е =mс2 (тут Е - енергія, m - маса, з - швидкість світла у вакуумі). Однак ці спроби виявилися неспроможними, як у фізичному , так і у філософському відношенні . З фізичної точки зору ця формула відбиває пропорційність взаємозв'язку маси речовини й енергії її межатомных зв'язків і коефіцієнтом цієї пропорційності є квадрат швидкості світла у вакуумі). З філософської ж точки зору вона лише підтверджує, що речі, що мають масу спокою, об'єктивно існують. Більш того, вони знаходяться в зв'язку з настільки ж об'єктивно існуючими полями, що не мають маси спокою (електричними, магнітними, лептонними, мікролептонними і т.п. ). І, нарешті, ця формула, підтверджує принципове положення матеріалістичної філософії про можливості перетворення усього в усі, а тому числі і речовини в поле . Рух володіє цілим рядом найважливіших властивостей. По-перше, руху властива об'єктивність, тобто незалежність його існування від свідомості людини. Іншими словами, матерія сама по собі має причину своїх змін. Звідси слідує , положення й про нескінченність взаємоперетворень матерії. По-друге, руху властива загальність. Це означає, що будь-які явища у світі піддаються руху як способу існування матерії (немає об'єктів позбавлені рухи). Це означає також і те, що сам зміст матеріальних об'єктів у всіх своїх моментах у відносинах визначається рухом, виражає його конкретні форми (і прояву). По-третє, руху властиві несотворимость і незнищенність. Послідовний філософський матеріалізм відкидає яке-небудь міркування про початок або кінець руху. Відомо, наприклад, що И. Ньютон допускав можливість божественного поштовху, а німецький філософ Е. Дюринг уважав, що рух виникає зі спокою через так званий міст поступовості. У явній або не явній формі в цьому випадку проводиться думка про якийсь початок (результаті) руху. Така позиція критикується матеріалістами.Такая позиция критикуется материалистами. З єдності простору, часу й руху матерії треба неприпустимість як відриву простору й часу від руху матерії (при цьому матерію стане неможливо розглядати як системно організовану й здатну до саморуху, а простору й часу буде приписане субстанціальне буття), так і ототожнення простору й часу з матерією, що рухається.
Завантажити реферат