Сторінка
2
Розглядаючи поняття якості безвідносно до освіти слід вказати на його багатоаспектність, багатовимірність, багатомодельність та відносність. Цьому поняттю неможливо дати єдине визначення, хоча, коли йдеться про якість, найчастіше мається на увазі: «якість як довершеність, як щось особливе; результативно-орієнтована якість (якість можна вимірювати); якість як здійснення сподівань замовника; процесуально-орієнтована якість (якість є відповідністю специфікації); якість, що орієнтована на ціну або прибуток (ціновий напрямок)» [18, с. 65]. Якість можна розуміти, як одну з провідних категорій, що відображають актуальні підходи до життєдіяльності людини. Як відзначає Є.В. Коротаєва, «в кожній області наукової та соціальної діяльності існує своє, більш специфічне поняття «якості» (якість роботи, якість продукції і т. п.) [12, c. 62].
Багато дослідників відзначають складність однозначної інтерпретації поняття «якості» через його динамічність, а також властиву йому здатність означати одночасно щось абсолютне і щось відносне. Зрозуміло, що абсолютне поняття «високої якості» не може мати прямого відношення до проблеми управління якістю. Попри те, помітною і доволі поширеною є тенденція до абсолютизації поняття якості зокрема в освіті - тут зазвичай має місце конотація «високого ґатунку», «величі», тобто виникає те, що ми раніше означили як «зовнішній, космоцентричний» методологізм в сприйнятті і тлумаченні якості освіти, що само по собі має і позитивну сторону - сприяння зростанню іміджу навчального закладу, освітніх традицій країни і т. п. Абсолютність якості освіти виражається в якості інтелектуальних ресурсів країни, воно «ідентифікується якістю прогнозування, якістю майбутнєтворіння», якістю вирішення актуальних суспільних проблем. Відносність якості освіти відображає відносність соціальних норм якості освіти, що виражаються в стандарті і де вирішальною є роль доктрини освіти, орієнтирів освітньої політики [19, c.12].
Якість освіти як поняття відносне має два аспекти [4, c.10]: (1) внутрішній - відповідність нормі, стандарту, специфікації, детальніше - зміст освіти, рівень підготовки студента, викладача, інформаційно-методичний супровід, матеріально-технічне забезпечення якості підготовки, освітні технології, наукова діяльність; (2) зовнішній - відповідність запитам споживача. Перший аспект ще називають виразником точки зору «виробника», коли «якість демонструється виробником у вигляді системи, відомої як система гарантії (забезпечення) якості, яка дає можливість постійно виробляти продукцію, послуги, що відповідають певному стандарту чи специфікації. Продукція демонструє якість стільки часу, скільки від неї вимагає виробник» [25, c. 6]. Якісною в цьому контексті вважається така освіта, яка є адекватною певним актуальним вимогам: стандартам освіти, які виступають формалізаторами соціальної норми якості освіти; потребі постійного зростання ефективності роботи кожного елементу освітньої системи, кожного працівника, який дбає про мінімізацію втрат, пов'язаних з неякісною роботою [3, c. 16]; завданню виконання освітою «ролі головного засобу нарощування людського капіталу нації, гарантування збільшення валового національного продукту та успіху країни на відкритому світовому ринку товарів і послуг» [13, c. 30]; «вимогам соціоморфності освіти, її відповідності національним традиціям, соціально-економічному розвитку та політичному устрою в країні, національно-етнічному архетипу менталітету населення»; «імперативу виживання світової цивілізації»; «випереджувального розвитку якості суспільного інтелекту» [19, c.12].
Другий аспект якості освіти передбачає відповідність вимогам споживача - сьогодні це в першу чергу означає надавати молоді професії, що відповідають потребам суспільства, дають можливість особистісної реалізації, «орієнтовані на інноваційну економіку суспільства знань, яка в усіх своїх секторах спирається на нано- і фемтотехнології, а не на технології індустріальної епохи» [13, c. 30].
Для більш адекватного і повного філософського розуміння проблеми якості освіти корисним є врахування факторів новизни в науковому обговоренні даного питання, які виокремлюють А.В. Федько та Ю.М. Федько [22, c.170-171]: утвердження нового уявлення про те, що поняття «освіта» не рівнозначне навчанню, останнє - тільки частина освіти; результати академічних знань стають все менш головними показниками якості освіти; їх змінюють такі показники, як сформованість стійкої мотивації пізнання, здатність до самоосвіти, усвідомлення необхідності освіти упродовж всього життя, ступінь розвитку особистості; принципова новизна у тлумаченні терміна «якість освіти» як співвідношення мети та результату, як засобу досягнення мети за умови, що мета поставлена спрогнозовано на розвиток особистості, чого не було раніше (загальновідома практика, коли цілі передбачають одне, результати дають інше, а тому їх неможливо навіть співставити); за сучасним трактуванням якості освіти визначається рівень вихованості особистості; виховання стає пріоритетом в освіті, що є дуже важливою умовою розвитку суспільства; ніколи раніше якість освіти не оцінювалася з позицій, якою ціною досягнуті ті чи інші його показники (зараз до якості освіти відносять негативні ефекти або наслідки освіти як обов'язкової складової); тепер освіта вважається справді якісною, якщо людина навчається і виховується на максимально можливому для неї рівні, тому можна оцінювати роботу не тільки «елітних» закладів освіти, де навчається талановита, обдарована частина суспільства, а й заклади освіти, де навчаються люди з обмеженими можливостями, де основою є корекційно-розвивальне навчання; можна говорити про вирівнювання соціально значущих оцінок якості освіти, що дозволяють уникати протиріччя між особистостями, які тяжіють до розумової діяльності та тими, хто має здатність до інших видів діяльності та досягає в них значних здобутків, що призведе в результаті до рівної соціальної цінності і тих, хто професійно займається наукою, і тих, хто керує виробництвом чи будь-якою галуззю народного господарства або професійно володіє будь-якою робочою спеціальністю; з'являється можливість виокремлювати та аналізувати показники якості освіти на різних рівнях: шкільному, вузівському, муніципальному, регіональному.
Існують різноманітні підходи до визначення якості освіти. Розуміючи освіту як соціально-педагогічний процес і розглядаючи її якість як сукупність характеристик цього процесу, B. Воротілов та Г. Шапоренкова виділяють тринадцять підходів до визначення якості освіти: інтуїтивно-емпіричний (досвід та інтуїція людини); формально-підзвітний (рівень успішності тих, хто навчається); психологічний (рівень вихованості та навченості); процесуальний (оцінка стану навчального процесу); результуючий (оцінка результату педагогічної діяльності освітнього закладу); комплексний (зовнішня експертиза матеріальної бази, кадрового складу, програм, форм і методів роботи і таке інше); багатопараметричний (оцінка діяльності закладу на основі внутрішньосистемних параметрів); методологічний (співвідношення результату з заданими цілями); інтегрований (введення категорій, що носять інтегрований характер - компетентність, грамотність, освіченість); особистісно-орієнтований (розвиток особи того, хто навчається); соціальний (степінь задоволення індивідуального і суспільного споживача); кваліметричний (вимірювання показників за параметрами) [6, c.51].
Завантажити реферат