Сторінка
3

Антропосоціогенез з точки зору філософії

Отже ці автори також не заперечують поступової еволюції в антропогенезі, вони розходиться з прихильниками трудової концепції у витоках і факторах, що склали основу й механізм еволюції.

Чи продовжується сьогодні біологічна еволюція людини? Ще донедавна серед вітчизняних філософів і науковців домінувала думка, що зі становленням людини й суспільства, коли наші предки від пристосування своєї тілесної природи до кожної суттєвої зміни довкілля перейшли до перетворення навколишнього світу шляхом застосування засобів виробництва, їх біологічна еволюція припинилась.1 (1Див., напр., Яблоков А.В., Юсуфов А.Г. Эволюционное учение. М., 1981. С. 290-293.) Нині такі висновки вже не настільки категоричні. Скоріш за все в якихось формах біологічна природа людини змінюється. Вчені вбачають еволюцію людини в таких напрямках2: (2Див.: Эволюция homo sapiens. Традиционные механизмы и новые факторы//Человек. 1997, №6. С.86-97.)

- удосконалення мозку (зростання стресостійкості, збільшення швидкості реакцій);

- брахікефалізація, або розширення голови (збільшення випадків появи людей з сферичним черепом, що однак не стосується зміни лиця);

- граціалізація (стоншення черепної коробки).

Ці напрямки еволюції стосуються мозку й безпосередньо залежать від зростання інформаційного потенціалу суспільства, а значить і його тиску на людину. Вказують також на швидку еволюцію морфології зубної системи, починаючи від тої, яка й так склалась досить пізно, десь 10-8 тис. років тому. З’ясовується особлива роль у сучасній еволюції людини бактеріально-вірусної та іншої флори у внутрішніх середовищах організму, в клітинах, генетичних структурах, змінюються адаптивні механізми.3 (3Див. Казначеев В.П., Спирин Е.А. Феномен человека: комплекс социоприродных свойств//Вопросы философии. 1988. №7. С.29-45.) Можливо йдуть і інші змінні процеси, особливо за рахунок мутацій, за рахунок екологічних факторів, що впливають на здоров’я людей (забруднення ґрунту й атмосфери, погіршення стану рослинного й тваринного світу, теплове й радіаційне забруднення, електромагнітне випромінювання, шум, вібрація тощо). Однак повну панораму еволюції сучасної людини можна скласти після довготривалих, масштабних і ретельних досліджень.

Література:

Агацци Э. Человек как предмет философии//Вопросы философии, 1989, №2.

Андреев И.Л. Происхождение человека и общества. М., 1988.

Арьес Ф. Человек перед лицом смерти. М., 1992.

Бодрийяр, Жан. Символический обмен и смерть. М., 2000.

Веркор. Люди или животные? М., 1957.

Жизнь земная и последующая. М., 1991.

Зильбер А.П. Трактат об эйтаназии. Петрозаводск, 1998.

Зиммель, Георг. Созерцание жизни. Четыре метафизические главы. Глава III. Смерть и бессмертие//Георг Зиммель Избранное. Том второй. Созерцание жизни. М.,1996. С. 77-116.

Лакс Дж. О плюрализме человеческой природы//Вопросы философии, 1992, №10.

Лоренц К. Агрессия (так называемое “зло”). М., 1994.

Мемфорд Л. Техника и природа человека//Новая технократическая волна на Западе. М., 1986. С. 225-239.

Методологические проблемы исследования антропогенеза. Киев, 1991.

Морен Э. Утраченная парадигма: природа человека//Философская и социологическая мысль, 1995, №5-6.

Проблема человека в западной философии. М., 1988.

Рикёр П. Человек как предмет философии//Вопросы философии, 1989, №2.

Розин В.М. Новая концепция происхождения человека и сознания//Социально-политический журнал,1993, №5-6.

Сержантов В.Ф. Человек, его природа и смысл бытия. Л., 1990.

Тейяр де Шарден П. Феномен человека. М., 1987.

Франк С.Л. Смысл жизни//Франк С.Л. Духовные основы общества. М., 1992.

Фромм Э. Анатомия человеческой деструктивности. М., 1994.