Сторінка
3

Гегель Вільгельм Фрідріх, німецький філософ (1770-1831р.)

У своїх поглядах на всесвітню історію, Гегель, звичайно, звеличував німецькі народи, зокрема ступінь буржуазної розвиненості Пруссії.

Відома некритичність і прикрашання існуючих реалій диктувалися вже загальними методологічними настановами гегелівського об'єктивного ідеалізму.

Гегелівська концепція “розумної держави” у формі конституційної монархії була філософським обґрунтуванням прогресивних перетворень тодішньої напівфеодальної Німеччини.[7]

Сконструйована Гегелем розумна держава, що є в конкретно-історичному плані буржуазною конституційною монархією, у філолофсько-правовому плані являє собою право в його системно-развинутій цілісності, тобто правова держава.

У такий спосіб Гегель вихваляє державу як ідею права, як правову державу, як таку організацію волі, у якій механізм насильства й апарат політичної держави опосередковані і приборкані правом, введені в правове русло, функціонують лише в державно-правових формах.

Відповідно до гегелівської діалектики поняття права, руху від абстрактних форм права до конкретного права державного цілого, що знаходить своє ідеальне вираження в суверенітеті, насильство і сваволю являють собою рецидив історично і логічно перебореної несвободи і безправ'я, нерозумний і неправомірний прояв тих чи інших моментів органічної моральної цілісності.

Висновок

Філолофсько-правове вчення Гегеля вплинуло на наступну історію політико-правової думки. Гегелівська філософія дала досить широкий простір для обґрунтування як консервативних, так і критичних опозиційних поглядів.

Гегель, говорячи про те, що філософія здатна лише зрозуміти, але не омолодити деяку застарілу форму життя сучасність, що іде в минуле, порівнює свою філософію із совою Мінерви, що починає поле лише з настанням сутінків. По проходженню більш ніж півтора століття після початку свого польоту цей птах, що бився в сільцях різних інтерпретацій і, що горіла у вогні невгасаючої критики, з'являється вже у виді не сови Мінерви, а скоріше птаха Фенікса. Вона пережила багато сутінків і світанків здобувала все новий і новий вигляд.

Список використаної літератури:

1.Гегель Г.В.Ф.Філософія права. Академія наук СРСР. Інститут філософії. М. - 1990 р.

2.Мальковський Б.С. Вчення Гегеля про державу і сучасність. В Наука. М. “Наука”. 1989 р.

3.Нерсесянц В.С. . Гегелівська філософія права. М. 1983 р.

4.Нерсесянц В.С Історія . політичних і правових вчень. Підручник для вузів. М. Юрид. література. 1988 р.

5.Пиотковский А.А. Вчення Гегеля про право і державу і його кримінально-правову теорію. М. 1963 р.

[1] Б.С. Мальковский. Учение Гегеля о государстве и современность. Изд-во “Наука”, М.- 1970 г. с. - 30

[2] Б.С. Мальковский. Учение Гегеля о государстве и современность. Из-во “Наука”, М., 1970 г.

[3] А.А. Пиотковский. Учение Гегеля о праве и государстве и его уголовно-правовая теория. Москва, 1963

[4] В.С. Нерсесянц. Гегелевская философия права. М. 1983 г.

[5] Гегель. Философия права. Академия наук СССР. Институт философии. Из-во “Мысль”. Москва - 1990. с. - 319

[6] Гегель. Философия истории. с. -98

[7] В.С. Нерсесянц. Гегелевская философия права. М. 1983