Сторінка
8

Філософія духу. епістемологія

Відносно самостійна, цілеспрямована пізнавальна діяльність, що охоплює взаємодію, пізнавальну діяльність спеціально підготовле­них спільностей людей, які досягли певних знань, навиків, розумін­ня тощо, об'єкти пізнання, що можуть не співпадати безпреєрТїдньо з об'єктами виробничої діяльності, практики; уже сформовані логіч­ні форми пізнання, особливі методи і засоби пізнання, мета, що спрямована на досягнення істинного та достовірного систематизова­ного знання і є наукове пізнання. Отже, наукове пізнання - ціле­спрямований процес, що реалізує чітко визначені пізнавальні зав­дання, які визначаються метою пізнання. Мета ж пізнання визначається практичними потребами суспільства, а також потребами розвитку са­мого наукового пізнання. Раціональне мислення відіграє важливу роль у науковому пізнанні в діалектичній єдності чуттєво-сенситивного та раціонального. Та основні форми наукового пізнання (по­няття, судження, умовиводи) не відображають повністю специфіку, бо функціонують на донауковому і на науковому рівні пізнання. В науковому пізнанні формуються і стають відносно самостійними форми і засоби пізнання: ідея, проблема, гіпотеза, концепція, теорія.

Ідея (грец. ісіеа - буквально: те, що видно, образ, філософський термін, що визначає зміст, значення, суть). Ідея - форма наукового пізнання, що відображає зв'язки, закономірності дійсності та спря­мована на її перетворення, а також поєднує істинне знання про дій­сність і суб'єктивну мету її перетворення.

Поняття ідея в науковому пізнанні має різноманітний зміст. Ко­ли ж ідея розглядається лише як існуюча в свідомості, означає, по-перше, чуттєвий образ, що виникає у свідомості як відображення чуттєвих предметів (наївний реалізм); по-друге, зміст або суть ре­чей, що зводяться до відчуття і вражень суб'єкта або до творчого початку, що породжує світ (суб'єктивний реалізм). В деяких філо­софських системах ідея визначала і матеріалістичний принцип (Де-мокріт називає свої атоми ідеями). В системах об'єктивного ідеаліз­му ідея вважається об'єктивно існуючою суттю всіх речей (об'єктивна ідея). У Георга Гегеля ідея - зміст і творець всіх речей - розвиваю­чись чисто логічно, проходить стадії об'єктивну, суб'єктивну і абсо­лютну. Ідея в науковому пізнанні реалізує багато функцій підсумку досвіду попереднього розвитку знання, синтезування знання в ціліс­ну систему; здійснення ролі активних евристичних принципів пояс­нення явищ; визначення і спрямування пошуку реалізації проблем. Ідея є і форма осягнення в мисленні явищ об'єктивної дійсності і охоплює в собі усвідомлення мети та проектування дальшого роз­витку пізнання та практичного перетворення світу. Ідея є особли­вою формою наукового пізнання. Ідея не просто відображає дій­сність такою як є, а й її розвиток, можливі тенденції тощо.

Проблема - форма і засіб наукового пізнання, що є єдністю двох змістовних елементів знання про незнання і передбачення можливос­ті наукового відкриття. Проблема є відображенням різноманітних ситуацій, що об'єктивно виникають в процесі розвитку суспільства, як суперечності між знаннями про потреби людей у яких-небудь результатах, практичних і теоретичних діях і незнанням шляхів, за­собів, знарядь їх реалізації. Проблема - це суб'єктивна форма вира­ження необхідності розвитку знання, що відображає суперечність між знаннями і дійсністю, або суперечності в самому пізнанні, що є засобом і методом пошуку нових знань. Проблема - це етап заро­дження нових знань, що має активний пошук, і де істинне перепліта­ється з неістинним та ін. Проблема є і початковий етап становлен­ня наукової теорії, джерелом її розвитку.

Гіпотеза - форма та засіб наукового пізнання, за допомогою яких формується один з можливих варіантів вирішення проблеми, істин­ність якої ще не встановлена і не доведена. Гіпотеза - форма розвит­ку наукового пізнання, засобом переходу від невідомого до відомо­го, від незнання до знання.

В процесі наукового пізнання формуються концепції, теорії. Кон­цепція - форма та засіб наукового пізнання, що є способом розумін­ня, пояснення, тлумачення основної ідеї теорії, це науково обґрунто­ваний та в основному доведений вираз основного змісту теорії. Теорія -найбільш адекватна форма наукового пізнання, системи достовір­них, глибоких та конкретних знань про дійсність, що має струнку, логічну структуру і дає цілісне уявлення про закономірності та сут­тєві характеристики об'єкта. Теорія, на відміну від гіпотези, є знан­ням достовірним, істинність якого доведена і перевірена практикою. Усі форми та засоби наукового пізнання - ідея, проблема, гіпотеза, концепція, теорія діалектичне взаємопов'язані і взаємообумовлюють одна одну.

Певна річ, знайомство з основними теоріями пізнання показує переваги і недоліки кожної з них, відсутність універсальної невраз­ливої теорії. Якщо враховувати різноманітність стадій і сторін пі­знання з їх можливостями і межами, то вдасться уникнути крайнос­тей в уявленнях пізнання - безоглядної довірливості до першої-ліпшої теорії пізнання і скептичного відкинення їх усіх.

ЛІТЕРАТУРА

1. Андрос Е. Й. Истипа как проблема познания й мировоззрения.— К, 1984.

2. Алексеев П. В., Панин А. В. Теория позиания й диалектика.— М., 1991.

3. ГраиицьІ науки: о возможпости альтернативних моделей познания.— М., 1991.

4. , Диалектика познания.— Л., 1988. Загадка человеческого понимаїїия,— М., 1991.

5. Ильин В. В. Теория познания. Введепие. Общие проблеми.— М., 1994.

6. Кістяковський Б. О. Проблеми і завдання соціально-иаукового пізнан­ня.— Філософська і соціологічна думка.— 1992 - №2.

7. Познаїше в социальиом контексте.— М., 1994.

8. Совремешше теории познания.— М., 1992.