Сторінка
2

Характеристика складу і структури видатків зведеного державного бюджету України. Фактори, що впливають на їх зміну

Роль бюджетного фінансування визначається передусім тим, що є основним методом забезпечення прогресивних зру­шень в економічній структурі. Тільки за допомогою бюджет­ного фінансування створюються умови і забезпечується роз­виток нових галузей виробництва.

Система бюджетного фінансування вміщує в собі прин­ципи, форми та методи надання бюджетних асигнувань суб’єктам господарювання.

Незалежно від джерел покриття фінансування здійснюєть­ся на основі таких принципів: плановості; цільового спряму­вання коштів; безповоротності та безвідплатності; ефектив­ного використання коштів; оптимального поєднання власних, кредитних і бюджетних джерел; додержання режиму економії та здійснення постійного контролю за їхнім використанням.

Принцип плановості означає, що витрати з державного бюд­жету визначаються законом про державний бюджет Украї­ни на кожний рік. Обсяг витрат та цільове спрямування кош­тів місцевих бюджетів ухвалюються рішенням сесій відпо­відних місцевих рад народних депутатів. Витрати з децент­ралізованих фондів грошових коштів відображаються у фі­нансових планах і кошторисах витрат установ, балансах дохо­дів і витрат підприємств, об’єднань, міністерств і відомств.

Принцип цільового спрямування коштів полягає у тому, що кошти плануються, відпускаються та використовуються на суворо визначені цілі та заходи відповідно до затверджених фінансових планів.

Принцип безповоротності та безвідплатності фінансування державних витрат – це надання коштів без прямого їх відш­кодування (непряме ж відшкодування полягає в матеріально­му прирості основних фондів для виробничої та невиробничої сфери, перспективна підготовка кадрів для суспільства тощо).

Принцип ефективного використання коштів має на меті одержання суспільне необхідного результату за мінімальних витрат фінансових ресурсів. Практичне здійснення цього принципу супроводжується вдосконаленням форм і методів оперативного управління виробничою та фінансовою діяль­ністю, розробкою додаткових важелів і стимулів, спрямованих на скорочення витрат та інтенсифікацію виробництва.

Принцип поєднання власних, кредитних та бюджетних джерел полягає у тому, що під час визначення обсягу фінан­сування як держава, так і вищестоящі органи враховують наявність власних коштів, можливості одержання банківсько­го кредиту і лише тоді, коли неможливо покрити витрати з зазначених джерел, вирішується питання про бюджетне або відомче фінансування. Цей принцип здійснюється як за по­криття поточних витрат, так і за фінансування капітальних вкладень.

Принцип здійснення постійного контролю наявний за усіх виробничих, господарських і фінансових операцій у фінансу­ванні державних витрат. Контроль виконання дає можливість викрити недоліки й помилки у фінансовій діяльності, вжити заходів до їх усунення, а також надає зустрічну інформацію для перспективного й поточного планування державних ви­трат як під час визначення цільового спрямування коштів, так і під час визначення їхнього обсягу.

Україна, як незалежна держава, має державний бюджет, завдяки якому здійснюється фінансування усіх загальнодер­жавних видатків, а згідно з бюджетним устроєм і адмініст­ративно-територіальним поділом до складу бюджетної систе­ми входять місцеві бюджети, за допомогою яких здійснюється фінансування видатків місцевого значення. Порядок та умови надання і використання коштів затверджується Верховною Радою України.

Бюджетні кошти витрачаються лише за цільовим при­значенням і в межах, затверджених відповідним правовим актом – законом про державний бюджет чи рішенням місце­вої ради народних депутатів. У правові акти про бюджет не можуть долучатися статті видатків, які не передбачені чинним законодавством.

Нині використовуються наступні форми бюджетного фі­нансування: кошторисне; державне фінансування інвестицій; позики з бюджету державним підприємствам; державні до­тації.

Кошторисне фінансування – забезпечення державними грошовими коштами установ і організацій соціально-культур­ної сфери, оборони, органів державного управління.

Вони отримують кошти на своє утримання із бюджету на підставі фінансових документів – кошторисів. Так фінан­сується майже вся невиробнича так звана бюджетна сфера. Установи й організації, які діють у цій сфері, є бюджетними установами.

До бюджетної сфери належать соціально-культурні заходи й установи, фундаментальні дослідження, національна оборо­на, правоохоронна діяльність і органи безпеки, судова система і органи прокуратури України, утримання законодавчої і виконавчої влади держави.

Державне фінансування інвестицій. Відповідно до бюджет­ної класифікації видатків фінансування будівництва об’єдна­но в одну групу разом з архітектурою і вміщує в собі державні інвестиції на основні об’єкти економічного і соціального роз­витку України за ринкових умов.

За наявності різних форм власності і різних організаційно-правових структур, об’єднань підприємств і організацій пра­вове регулювання фінансування інвестицій в умовах ринку є складним.

Фінансування капітальних вкладень із бюджету за умов ринку на відміну від планової системи має свої особливості: воно не є сталим, держава також втручається в процес фінан­сово-кредитного забезпечення капітальних вкладень держав­них підприємств.

Поряд з державними, в основному бюджетними коштами, залучаються також іноземні джерела інвестиційного фінансу­вання як з боку іноземних держав, так і з боку міжнародних і приватних вітчизняних комерційних банків і кредитних ус­танов.

Позики з бюджету державним підприємствам – це фінан­сова підтримка державних та інших підприємств, у яких по­над 50% майна є державною власністю. Здійснюється вона з бюджетних асигнувань, як правило, на поворотній основі під затверджені проекти використання коштів, що надаються як державна підтримка. Фінансову підтримку як бюджетну по­зику надає Міністерство фінансів на договірних засадах.