Сторінка
5

Основні характеристики фондового ринку, типи фінансових посередників, акції та їх види, векселі

На ринку перебувають три види векселів: комерційні, фінансові та фіктивні.

Комерційні векселі мають товарний характер і завжди пов'язані з оплатою реальних товарів чи послуг, коли у покупця тимчасово відсутні кошти для оплати. На відміну від комерційних, фінансові та фіктивні векселі не мають під собою реальної поставки товарів. Фінансові векселі застосовуються комерційними банками для тим­часового залучення коштів на ринку, фіктивні — для обслуговуван­ня протизаконних угод.

"Дружній" та "бронзовий" векселі є прикладами фіктивного век­селя. "Дружній" вексель — це вексель, виданий з дружніми наміра­ми з надією, що не виникне потреба відповідати по зобов'язаннях цьо­го векселя. Такий вексель може видаватись кредитоспроможним підприємством неплатоспроможному в оплату непоставлених товарів або невиконаних робіт чи послуг. Неплатоспроможне підприємство може потім покрити "дружнім" векселем свої зобов'язання або отримати кредит у банку через облік чи заставу векселя. Якщо таке підприємство не поліпшить свого фінансового становища, відповідати по "дружньому" векселю буде підприємство — емітент цього векселя.

"Бронзовий" вексель видається неплатоспроможним або неісну­ючим підприємством. При цьому отримувач векселя не підозрює про фіктивність векселя та неплатоспроможність підприємства-емітента. Частіше "бронзовими" є прості векселі, а не переказні. За допомо­гою "бронзового" векселя підприємство, що перебуває на межі банк­рутства, може штучно збільшити свої борги, виписавши вексель фік­тивному кредитору. При банкрутстві частина майна, що має бути передана дійсним кредиторам, залишиться в розпорядженні фіктив­ного кредитора і самого підприємства. Фіктивні векселі можуть бути емітовані з метою подальшого обліку цих векселів банком.

Вексель виконує дві важливі функції: розрахункову (він може виконувати роль платіжного засобу) та кредитну, коли його викори­стовують для відстрочки платежу та оформленні ним боргового зо­бов'язання. Оскільки основні функції банків — кредитна і розрахун­кова, банки відіграють значну роль на ринку векселів. Вони можуть емітувати власні векселі та здійснювати операції з векселями.

Банківські векселі є досить ліквідними цінними паперами. Емі­сія банком власних векселів дає змогу їх власникам вигідно вклас­ти кошти, а банку отримати додаткові фінансові ресурси. Векселе­давцем і платником по банківському векселю виступає банк-емітент. Банківський вексель може виконувати багато функцій. Він може виступати як одна з форм надання кредиту, як застава і як платіж­ний засіб. Для самого банку він є однією з форм залучення коштів.

До банківських операцій з векселями належать:

• облік (дисконт) векселя;

• кредит під заставу векселя;

• акцепт векселя;

• аваль векселя;

• інкасація та доміціляція векселя;

• участь в опротестуванні векселя.

Інкасація та доміціляція — основні розрахункові операції бан­ку, які пов'язані з оплатою векселів. Інкасація векселя передбачає стягнення банком платежу з боржника. Доміціляція полягає в до­рученні векселедавця або трасата банку сплатити по векселю у за­значений термін за рахунок залишку коштів, що є на рахунку. Опла­та такого векселя гарантована і здійснюється швидко.

Якщо платіж по векселю не відбувається у визначений термін, такий вексель має бути опротестований. Для вчинення протесту про несплату векселі приймаються нотаріусами на наступний день після закінчення дати платежу, але не пізніше 12.00 наступного після цьо­го терміну дня. Опротестований вексель банк платника направляє до банку векселедержателя зі списанням суми з відповідного рахунку. Банк кредитора, списавши суму заборгованості по векселю, повертає опротестований вексель векселедержателю. Особа, що сплатила по векселю, має право вимагати сплати векселя в порядку регресу від інших осіб, які підписали вексель.

До настання дня оплати вексель може бути об'єктом купівлі-продажу. При цьому ціна його буде меншою від номінальної вексельної суми на величину так званого облікового процента, або дисконта. Купівлю векселя здійснюють до настання терміну оплати комерційні банки, називаючи таку операцію обліком або дисконтом векселя. При обліку векселя банк отримує дохід, що дорівнює сумі дисконта. Цей дохід утримується банком в момент обліку векселя. Проведення обліку банком відбувається з допомогою індосаменту — передаточ­ного запису на зворотній стороні векселя. Індосамент містить дору­чення попереднього власника векселя одержати банку оплату за дисконтованим векселем. При обліку комерційного векселя комер­ційний кредит перетворюється на банківський.

Існують операції з векселями, які не обов'язково мають проводи­тись банками. До таких операцій належать аваль та акцепт вексе­ля — операції, що значно підвищують надійність векселів.

Авалем називають поручительство по векселю третьої особи, при якому особа, яка здійснила поручительство (аваліст), переймає на себе відповідальність за виконання зобов'язань будь-якою зобов'язаною за векселем особою: векселедавцем, акцептантом, індосантом. Аваліст несе по векселю таку саму відповідальність, як і особа, за яку він дав поручительство. Проте після сплати по векселю аваліст стає його власником і отримує право вимоги до того, за кого він дав поручи­тельство, і до тих осіб, які заборгували по векселю перед останнім. Кредитор може бути впевнений у вчасній сплаті по векселю, якщо цей вексель авальований банком. Аваль може бути здійснений при видачі векселя або на будь-якому етапі його обігу.

Акцепт векселя — напис, яким підтверджується згода акцептанта на оплату векселя. Якщо акцептантом виступає банк, ліквідність акцептованого векселя значно підвищується. Для вільного обігу век­селя на фондовому ринку його акцептування є необхідним. Векселі, акцептовані банками, часто називають банківськими акцептами. Такі векселі є інструментами грошового ринку і використовуються в ході здійснення міжнародної торгівлі вже багато років. Вони мають значний вторинний ринок і користуються попитом у інвесторів як високоліквідні надійні цінні папери поряд з борговими зобов'язан­нями казначейства та іншими інструментами грошового ринку.

У більшості країн світу основним документом, який регулює век­сельний обіг, є Уніфіковані правила про переказний і простий век­сель, затверджені Женевською конвенцією в 1930 р.

В Україні вперше було дозволено застосовувати векселі в розра­хунках Законом України "Про підприємства в Україні". Ст. 24.5 цього Закону передбачалось, що підприємство може постачати про­дукцію, виконувати роботи та послуги в кредит, використовуючи для цього векселі. В 1992 р. Україна фактично приєдналась до рішень Женевської конференції, затвердивши відповідно до постанови Ка­бінету Міністрів і Національного банку України Положення про пере­казний і простий вексель від 10 вересня 1992 р. № 528. Новим кро­ком у розвитку вексельного обігу стало затвердження Національним банком України в 1993 р. Порядку здійснення банками операцій з векселями. В-ньому було встановлено порядок надання вексельних кредитів та здійснення банками комісійних операцій з векселями.