Сторінка
5

Облік операцій з недержавними цінними паперами в КБ

У Перевідному векселі беруть участь три і більше особ. Платником є не векселедавець (трасант), а інша особа, яка приймає на себе зобов'язання сплатити такий вексель в термін. Перевідний вексель – це фактично письмова пропозиція векселедавця, звернена до третьої особи (платнику, що іменується трасатом) сплатити зумовлену суму кредитору (векселедержателю, емітенту) Окрім класичного перевідного векселю з участю трьох осіб можливий випуск в обіг перевідних векселів з участю двох і навіть однієї особи. Векселедавець може при виписці перевідного векселя призначити одержувачем не третьої особи, а самого себе або того, кому він сам в подальшому накаже.

У перевідному векселі зобов'язання трасанта умовно, він зобов'язується сплатити вексельну суму якщо трасат не заплатив її, в цьому випадку трасант прирівнюється до держателя простого векселя. Перевідний вексель не може розглядатися як зобов'язання обличчя векселедавця. Він може стати зобов'язанням платника (трасата), але тільки після здійснення ним одностороннього акту волевиявлення особливої форми - акцепту. Акцептованний вексель - це вексель що має згоду платника на його оплату. З моменту акцепту векселя трасатом останній стає прямим боржником. Якщо трасат акцептує вексель, але не платить по ньому, проти нього виникає протест в неплатежі. Природньо, протест виникає і у випадку необгрунтованого неакцепта. Ремітент може поступити з отриманим векселем двояко: або пред'явити його до оплати трасату, або передати свої права в частині оплати векселя іншій особі. Ця операція називається індосированням (індосацією) векселя і здійснюється з допомогою індосамента, особливого передавального напису на обороті векселя або додатковому листі (аллонжі).

Число індосаментів на одному векселі не обмежено.

Види індосамента:

Ø повний індосамент;

Ø частковий індосамент;

Ø банківський індосамент;

Ø іменний індосамент;

Ø оборотний індосамент;

Ø безоборотний індосамент;

Ø індосамент з обмовками;

Ø індосамент без обмовок;

Ø препоручительний індосамент.

Обігу векселів регламентується законами і положеннями що спираються на міжнародне вексельне право (Женевська Міжнародна Конвенція про векселі від 7 червня 1930 року), яке передбачає надто ліберальну процедуру їх випуску. Для цього не потрібно ні державної реєстрації векселя, ні спеціального захисту її сертифіката, ні попередніх умов його появи, ні спеціальної застави або застави. Від учасників, укладеної з використанням векселя операції, потрібно лише наявність у них право- або дієздатності.

Разом з цим, простота випуску векселя компенсується суворістю виконання його умов сторонами операції. Існує ряд вимог і спеціальних процедур при проведенні вексельних операцій. Саме тому робота з векселями вимагає певного професіоналізму.

З метою підвищення надійності векселя в обігу на ньому ставиться підпис спеціального поручителя, званий аваль. Причому аваль може торкатися як всієї суми боргу, так і її частини. Тим самим особа, що здійснила аваль (аваліст), приймає на себе відповідальність за здійснення платежу, якщо трасат, трасант або індосант не зможуть це зробити.

Якщо розглядати практику вексельного обігу на Україні, то можна сказати, що тут чітко простежуються дві тенденції.

ü По-перше, бажання українських підприємств і банків збільшити частку своїх векселів в обігу.

ü По-друге, банки знайшли новий сектор додатку капіталу.

У Україні комерційні векселі випускаються, як правило для розрахунку з кредиторами, при цьому ніяк не враховується дебіторська заборгованість підприємств. Використання корпоративного в господарській діяльності підприємств виправдовується необхідністю "розшивки" неплатежів, що буквально захлеснули українську економіку. Жорстка дефляційна політика уряду за всі роки '' незалежності '' привела до різкої нестачі "реальних" грошей в економіці. Багато з підприємств, особливо виробничі позбавилися останнього джерела поповнення оборотних коштів - інфляційного.

З іншого боку, високий рівень кредитних ставок для кінцевих позичальників, привів до того, що векселі і інші сурогати стали єдино можливими формами розрахунку і поповнення оборотних коштів.

Тому більшість українських комерційних векселів працює по схемі відмінної від класичної (у вигляді товарного кредиту). Часто векселі підприємств використовуються тільки як засіб розрахунку з кредиторами, а його функція безпосереднього обігу в гроші ігнорується. Причина проста: як тільки відбувається трансформація векселя в гроші, то продукція з розряду відвантаженої переходить в розряд реалізованої, отже необхідно платити податок на прибуток. Тому вексель переходить від одного контрагента до іншого як покриття дебіторської заборгованості і якщо і повертається векселедавцеві, то лише як погашення дебіторської заборгованості.

Тому оператори вексельного ринку роблять основний удар на операції з банківськими векселями як більш надійними і ліквідними. Дані обставини пов'язані з тим, що готівку держателі банківських векселів можуть отримати по них живі гроші, в той час як комерційні в кращому випадку мають забезпечення яким-небудь товаром. Інтерес банків до векселів цілком закономірний.

ü По-перше, зниження прибутковості на ринках ГКО/ОФЗ і ОГСЗ примусило банки звернути увагу на більш высокодохідні цінні папери.

ü По-друге, банки не могли не враховувати запити клієнтів, а також активно

використовують їх для взаєморозрахунків. Крім того, отримуючи від використання векселів прибуток, банки розширюють тим самим спектр що пропонуються клієнтам послуг.

Негативним чинником у використанні векселів українськими банками є їх непомірний випуск. Ризикована політика багатьох банків у використанні векселів поставила їх у важке фінансове положення.

ОБЛІГАЦІЯ

Облігація - цінний папір, що засвідчує внесенням її власника коштів і підтверджуюча зобов'язання емітента відшкодувати власнику її номінальну вартість у встановлений термін з сплатою фіксованого відсотка ( якщо інше не передбачене умовами випуску).

Облігації випускаються в серії, що складається з однорідних цінних паперів з рівною номінальною вартістю і однаковими умовами випуску і погашення. Облігація має ряд обов'язкових елементів:

Ø номінал - грошова сума, позначена на лицьовій стороні сертифіката

облігації, її отримує власник в день настання терміну погашення;

Ø купонну ставку - зумовлений відсоток від номінальної вартості, яку повинен виплачувати емітент щорічно. Хоч купонна ставка встановлюється як річна, але виплачуватися вона може по частинах, наприклад, раз в квартал або півроку;

Ø дату погашення - календарну дату, день, в який компанія повертає власнику облігації суму, рівну номіналу і припиняє виплату відсотків;