Сторінка
3
Фірми, що займаються оперативним лізингом, повинні добре знати кон'юнктуру ринку інвестиційних товарів як нових, так і тих, що знаходилися в користуванні. Лізингові компанії при цьому виді лізингу самі страхують майно, яке надане в оренду, та забезпечують його технічне обслуговування та ремонт.
Після закінчення терміну лізингового договору лізингоодержувач має право:
– продовжити термін договору на більш вигідних умовах;
– повернути обладнання лізингодавцю;
– купити обладнання у лізингодавця при наявності відповідної угоди (опціону) на купівлю за реальною ринковою ціною. Оскільки при укладанні угоди неможливо достатньо точно визначити остаточну ринкову вартість об'єкта угоди, то це положення потребує від лізингових фірм гарного знання кон'юнктури ринку обладнання, що було в користуванні.
Лізингоодержувач за допомогою оперативного лізингу прагне уникнути ризиків, пов'язаних із володінням майном, його моральним старінням, зниженням попиту на продукцію, що виробляється, поломкою обладнання, збільшенням витрат, викликаних ремонтами та простоями обладнання та ін. Тому лізингоодержувач надає перевагу оперативному лізингу у випадках, коли:
– очікувані доходи від використання орендованого обладнання не окупають його початкової вартості;
– обладнання потрібно на невеликий термін (сезонні роботи або разове обслуговування);
– для обладнання необхідне спеціальне технічне обслуговування;
– об'єктом угоди виступає нове, неперевірене обладнання.
Особливості оперативного лізингу, що перелічені, визначили його розповсюдження у таких галузях, як сільське господарство, транспорт, будівництво, електронна обробка інформації.
3.2. Фінансовий лізинг.
Фінансовий лізинг — це угода, що передбачає протягом своєї дії сплату лізингових виплат, що покривають повну вартість амортизації обладнання або більшої його частини, додаткові видатки і прибуток лізингодавця.
Фінансовий лізинг характеризується такими основними рисами:
– участь третьої сторони (виробника чи постачальника об'єкта угоди);
– неможливість розірвання угоди протягом так званого основного терміну оренди, тобто терміну, що необхідний для покриття витрат орендодавця. Однак на практиці це іноді трапляється, що оговорюється у лізинговій угоді, але в цьому випадку вартість операції значно збільшується;
– більш тривалим періодом лізингової угоди (у більшості випадків близьким до терміну служби об'єкта угоди); І
– об'єкти угод при фінансовому лізингу, як правило, відрізняються високою вартістю.
Після завершення терміну контракту, як і при оперативному лізингу, лізингоодержувач може:
– купити об'єкт угоди за залишковою вартістю;
– укласти новий договір на менший термін і за пільговою ставкою;
– повернути об'єкт угоди лізинговій компанії.
Про свій вибір Лізингоодержувач сповіщає лізингодавця заздалегідь, наприклад, за 6 місяців до закінчення терміну договору. Якщо в договорі передбачається згода (опціон) на купівлю предмета угоди, тоді сторони заздалегідь визначають залишкову вартість об'єкта. Як правило, вона складає від 1 до 10% початкової вартості, що дає право лізингодавцю нараховувати амортизацію на всю вартість обладнання.
Оскільки фінансовий лізинг за економічними ознаками подібний до довготермінового банківського кредитування капітальних вкладень, то особливе місце на ринку фінансового лізингу займають банки та фінансові компанії, що тісно пов'язані з банками. У ряді країн банкам дозволяється займатися тільки фінансовим лізингом. Законодавством цих країн визначається тип орендних відносин, що може бути віднесений до фінансового лізингу. Так, згідно з вимогами комісії норм фінансової звітності США встановлені такі правила, яким повинен відповідати договір фінансового лізингу:
1. Після закінчення терміну лізингового договору право володіння активами передається лізингоодержувачеві.
2. Умови договору надають право купівлі об'єкта з конкурентних торгів.
3. Термін лізингу складає 75% і більше від економічно обґрунтованого терміну служби активів, що орендуються.
4. Дисконтована вартість мінімальних лізингових виплат повинна складати не менше 90% реальної вартості орендованих активів за вирахуванням інвестиційного податкового кредиту, утриманого лізингодавцем.
При недотриманні цих вимог орендна операція вважається оперативним лізингом і не враховується за відповідними статтями банківського балансу.
3.3 Інші види лізингу.
У міжнародній практиці також розповсюджені такі форми лізингових угод:
– лізинг «стандарт» — при цій формі постачальник продає об'єкт угоди товариству, яке через свої лізингові компанії здає його в оренду споживачам;
– повернений лізинг (lеаsе-bаск) — власник обладнання продає його лізинговій фірмі і одночасно бере це обладнання в оренду. Внаслідок такої операції продавець стає орендарем. Використовується вона у випадках, коли власник об'єкта угоди відчуває гостру потребу у коштах;
– компенсаційний лізинг – орендні виплати здійснюються поставками продукції, яка виготовлена на обладнанні, що є об'єктом лізингової угоди;
– відновлюваний лізинг – передбачається періодична заміна обладнання за вимогою орендаря на більш досконалі зразки;
– лізинг із залученням коштів — передбачається одержання лізингодавцем довготермінової позики в одного чи декількох орендарів на суму до 80% орендованих активів. Кредиторами у таких угодах є великі комерційні та інвестиційні банки, що користуються значними ресурсами, які залучені на довготерміновій основі. Фінансування лізингових угод банками здійснюється двома способами:
Інші реферати на тему «Фінанси»:
Сутність і склад державних фінансів, організація фінансової діяльності держави
Валютні ризики
Моє бачення моєї майбутньої професії фінансиста
Аналіз фінансового стану підприємства та прогнозування ймовірності банкрутсва
Шляхи становлення національної валютно-фінансової системи України. Формування системи валютного регулювання і валютного контролю