Сторінка
2

Міжнародні норми обслуговування обігу цінних паперів

Документи Базельського комітет банківському нагляду:

· Ризики в комп'ютерних і телекомунікаційних системах, 1989;

· Операційне керування ризиками, 1998;

· Керування ризиками для електронної банківської діяльності, 1998;

· Опис контролю за керуванням ризиками розрахунків в іноземних біржових трансакціях, 2000.

Документи Комітету по оплаті і системам розрахунків:

· Звіт щодо схем неттінгу (Angell звіт), 1989;

· Звіт Комітету по схемах міжбакнківського неттінгу центральних банків групи десятьох країн (Lamfalussy звіт), 1990;

· Поставка проти оплати в системах розрахунків цінних паперів, 1992;

· Міжнародні розрахунки по цінним паперам 1995;

· Ризик розрахунків в міжнародних біржових угодах, 1996;

· Клірингові процедури для біржової торгівлі деривативами, 1997;

· Системи брутто розрахунків у реальному масштабі часу, 1997;

· Структура розкриття інформації для систем розрахунків по цінним паперам, 1997;

· Звіт про OTC торгівлю деривативами: процедури розрахунків і керування ризиками учасників, 1998;

· Рекомендації для розрахункових систем по цінним паперам, 2001.

Документи ECSDА

До міжнародних норм можна віднести рекомендації ECSDА (European Central Securities Depositories Association - європейська асоціація центральних депозитаріїв), що заснована у 1997 році і об’єднує центральні депозитарії західної Європи. Роботи ECSDА зосереджені на створенні методології безпечних й ефективних розрахунків і клірингу. Результатами цієї роботи став ряд документів, таких як:

· Проведення клірингу та розрахунків на ринках цінних паперів. Імплементація вимог рекомендацій Групи Тридцяти, 1993;

· Фінансове управління ризиками на ринках, що з'являються, 1997;

· Діяльність по цінним паперам в Інтернеті, 1998;

· Міжнародні репо угоди, 1999;

· ECSDA міжнародні розрахунки, 2000;

· Модельний договір між європейськими CSD, 2000;

· Рекомендації для систем розрахунків за угодами щодо цінних паперів (CPSS-IOSCO), 2001.

Наведені вище документи лише частина міжнародних норм.

При розробках нормативно - правових актів України цей багатий досвід, за можливістю, враховується. Розроблені нормативно - правові акти не тільки адаптують досвід інших країн а й іноді бувають кращі за свої іноземні аналоги.

Разом з тим, об’єктивні причини не дозволяють повністю реалізувати вимоги міжнародних норм і вимагають враховувати українські реалії. Специфічний розвиток індустрії цінних паперів в Україні обумовлюється не еволюційними, а приватизаційними процесами. Низка ефективність економічної діяльності емітентів цінних паперів та фіскальна політика, нажаль, не сприяє створенню привабливого клімату для портфельних інвесторів. Діяльність депозитарної системи спрямована переважно на обслуговування післяприватизаційних процесів та потреби стратегічних інвесторів.

Також необхідно зазначити, що наведені вище міжнародні рекомендації стосуються в першу чергу обслуговування організаційно оформлених ринків цінних паперів. Поняття “фондовий ринок” або “ринок цінних паперів” є лише узагальнюючими. Як правило, дефініції securities market — ринок цінних паперів, stock market (exchange) — фондова біржа (біржа акцій) застосовуються для визначення конкретної торгової системи (майданчика). Для узагальнення - застосовують ті ж самі дефініції у множині - “markets”. На мій погляд, ринок цінних паперів - це певна юридична особа, яка є організатором торгівлі цінними паперами.

Нажаль, в Україні укладання угод щодо цінних паперів відбувається, переважно, поза межами організованих ринків. Біда українських ринків цінних паперів полягає у відсутності зацікавленості інвесторів у прозорому укладанні угод щодо цінних паперів.

Додаткові проблеми щодо застосування міжнародних норм вносять визначення організатора торгівлі цінними паперами, а саме:

· діяльність по організації торгівлі на ринку цінних паперів - надання послуг, що безпосередньо сприяють укладенню цивільно-правових угод з цінними паперами на біржовому та організаційно оформленому позабіржовому ринку цінних паперів (Закон України Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні);

· організаційно оформлений позабіржовий ринок - організація, що об'єднує торговців цінними паперами для надання послуг в укладанні угод щодо цінних паперів і при цьому не має на меті отримання прибутку (Закон України “Про Національну депозитарну систему й особливості електронного обігу цінних паперів в Україні”);

· фондова біржа - організаційно оформлений, постійно діючий ринок, на якому здійснюється торгівля цінними паперами і, яке зосереджує попит і пропозицію цінних паперів, сприяє формуванню їх біржового курсу (Закон України “Про цінні папери і фондову біржу”).

Разом з тим, для забезпечення укладення угод щодо цінних паперів фондова біржа чи організаційно оформлений позабіржовий ринок використовують електронну торговельно-інформаційну мережу.

Отже, організатор торгівлі цінними паперами:

· безпосередньо сприяє укладенню цивільно-правових угод;

· надає послуги в укладанні угод;

· зосереджує попит і пропозицію;

· забезпечує укладення угод.

Проблема “розмитості” функцій організатора торгівлі полягає у невизначеності чіткого місця укладання угоди та відношення до цього процесу організатора торгівлі. Чи угода повинна бути укладена у організатора торгівлі за його участю, чи організатор торгівлі тільки “посприяє” укладанню угоди, а сама угода укладається в іншому місці?